Перевір себе . Сторінка для дев'ятикласників

ІСТОРІЯ ПОЛТАВЩИНИ , 9 КЛАС

ОРІЄНТОВНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ТЕМАТИЧНОГО КОНТРОЛЮ

1.До якої губернії було включено територію Полтавщини у 1775 році:

а) Новоросійської губернії

б) Малоросійської губернії

в) Київської губернії ?

2.Останнім кошовим отаманом Задунайської Січі був:

а) Й.Гладкий

б) П. Калнишевський

в) К.Розумовський?

3.У 1782 році було утворено:

а) Київське намісництво

б)Чернігівське намісництво

в)Новгород-Сіверське намісництво

г) а+б

д)а+б+в ?

4. У якому році було об'єднано намісництва у Малоросійську губернію:

а)1782

б) 1796

в) 1802?

5. Уніфікацію гербів повітових міст Полтавської губернії було проведено:

а)1857 року

б)1802 року

в)1777 року ?

6. Турбаївське повстання відбулося:

а) 1789-1795 р.р.

б) 1789-1793 р.р.

в) 1793-1795 р.р. ?

7. Масонська ложа «Любов до істини» діяла у Полтаві:

а) весна 1818- весна 1820 р.р.

б) весна 1818- весна 18221 р.р.

в) весна 1818- весна 1819 р.р.

8.Чи правильне твердження, що центром Малоросійської губернії було місто Чернігів?

7. Поясніть терміни: капітан – справник, городничий, світоглядна криза, чумацтво, автономісти, екстенсивне сільське господарство, шляхетські конформісти, масонство.

8.Виправте помилки у тексті:

«Царським указом від   ….  лютого 180… року Малоросія була поділена на ………………..губернії. Губернськими містами стали …….. і …….. .»

9.Коротко охарактеризуйте міське самоврядування на Полтавщині у п.п. ХІХ ст..

10. Чим можна пояснити, що Полтавщина у п.п ХІХ ст. була  однією із найбільш заселених земель України?

11. Яким було місто Полтава у п.п. ХІХ століття?

12. Поясніть, чому полтавські поміщики вперто трималися за панщину, якщо вона була економічно не  вигідна. Спростуйте або розвінчайте тезу про те, що Полтавська губернія у п.п. ХІХ ст.. була житницею Європи.

13.Які зміни сталися у структурі населення Полтавської губернії протягом п.п. ХІХ ст.? Як особисто ви ставитеся до метаморфози, що відбулася  з нащадками козацько-старшинської верстви?

14. Чи випадково більшість кирило-мефодіївців були вихідцями з Полтавщини? Відповідь обґрунтуйте.

15. Наведіть факти-докази того, що у п.п. ХІХ ст. в аграрному секторі губернії почалися суттєві зрушення, пов’язані з прискореним розвитком товарно-грошових відносин. Що стало на заваді цьому процесу?

Портретна галерея    (до теми : Революції 1848 – 1849 рр. у Європі. Утворення незалежних держав у Латинській Америці)

1. Відомий письменник, визнаний «володар дум» передових лю-
дей того часу, автор багатьох художніх творів, історичних робіт,
політичних брошур. Прославився своїми гнівними, пристрасни-
ми виступами проти кріпосних порядків і церкви. Закликав
«Розчавити гадюку!». Проте вважав, що чернь треба тримати
«у суворій покорі», що для простого народу релігія «навіть ко-
рисна», що неможливо було б керувати селянами навіть одного
села, якби воно було населено безбожниками. Тому він заявив:
«Якби бога не було, то його слід було б вигадати», — а у себе
в маєтку поставив пам’ятник з написом: «Богу від...». (Воль-
тер)

2. Дворянин за походженням. Виступив проти необмеженої ко-
ролівської влади і католицької церкви. Вважав кращим державним
ладом конституційну монархію, в якій конституція
передбачала б участь буржуазії і дворян під час розв’язання державних
справ через парламент. (Монтеск’є)

3. Син швейцарського ремісника-годинникаря. «Людина народи-
лася вільною, натомість вона всюди в ланцюгах», — писав він.
Хотів знищити монархію і встановити республіку. При цьому,
на відміну від Вольтера і Монтеск’є, вважав, що треба позбави-
тися великої власності.
«Всякий дозвільний громадянин є злодієм», — писав він. «Для
поліпшення суспільного стану, — вважав він, — треба, щоб
у кожного було вдосталь і в жодного забагато». (Жан-Жак Руссо)

4. Бідний сільський священик, син ткача, він гаряче співчував
стражданням селян, яких гнобили сеньйори. Після смерті за-
лишилася його праця «Заповіт». У цій праці він оголосив війну
богу, королю і багачам. Пропонував скасувати приватну влас-
ність і на комуністичних засадах передати землю в загальне ко-
ристування. (Жан Мельє)


5. Граф. Ще напередодні революції він став широко відомий свої-
ми вимогами знищити деспотизм і перетворити Францію на
конституційну монархію. Прекрасний оратор. Ніхто з такою
переконливістю і силою не зумів змалювати головні задачі, що
стоять перед Францією на той момент, як він. Кожна його про-
мова закінчувалася грандіозною овацією аудиторії. Молодь
розпрягала коней його екіпажа і несла його на руках. Приєд-
нався до третього стану. Коли присланий королем придворний
спробував наказати Національним зборам розійтися, відповів
йому гнівною промовою: «Підіть і скажіть вашому пану, що ми
тут за волею народу і залишимо наші місця, лише поступаючись
силі багнетів». (Мірабо)

6. Маркіз. Брав участь у війні за незалежність Америки. Муж-
ність і відвага здобули молодому офіцеру пошану Вашингтона,
довіру конгресу і любов солдатів. Власним коштом він спорядив
та озброїв дивізію, яку очолював. Подвиги його стали відомі
у Франції, і Вольтер назвав його «героєм Нового Світу». На-
чальник Національної гвардії. (Жільбер де Лафайєт)

7. Лікар. З початку революції друкував у газетах різкі, пристрасні
статті на захист інтересів міської бідноти і селян. Видавав газе-
ту «Друг народу». Повсюди серед бідноти у нього були друзі,
і тому йому дали прізвисько Друг народу. (Марат)


8. З 12 років він почав працювати. Про свою молодість він писав:
«...Я почав своє існування на найнижчих сходах злиднів...».
Він був писарем і мав, риючись у давніх документах, відшуку-
вати нові повинності для селян. Він ненавидів цю роботу і став
ярим супротивником феодальних порядків. Відстоював ідею
рівності усіх громадян. Очолив змову проти буржуазії. Заареш-
тований і страчений. (Бабеф)

9. Походив з дрібнобуржуазного середовища. Займався адвокат-
ською практикою, але залишався бідним. Слово «бідний» часто
зустрічається в його промовах. Який же зміст він сам вкладав
у це поняття? Його бідняк — це та людина, яка задовольняє свої
потреби особистою працею і, не нехтуючи комфортом, не прагне
розкоші і неробства. Виступав проти майнового цензу, проти
всього, що посилювало гноблення народу. Був лідером якобін-
ців. (Робесп’єр)

10. Походив з сім’ї збіднілого корсиканського дворянина. Навчав-
ся у військовому училищі у Франції. Похмурий, незграбний,
з поганою французькою вимовою. У п’ятнадцять років він пе-
рейшов до Паризького військового училища, яке закінчив з від-
мінними знаннями, особливо з математики та історії. У 24 роки
отримав чин генерала. (Бонапарт)

11. Герой Вітчизняної війни 1812 року. Учасник Італійського
і Швейцарського походів О. В. Суворова, воєн із Францією,
Швецією, Туреччиною. У Бородинській битві очолював ліве
крило російських військ; був смертельно поранений під час
бою. (Багратіон)


12. Англійський флотоводець, віце-адмірал. Здобув перемогу над
франко-іспанським флотом у Трафальгарській битві, під час
якої був смертельно поранений. (Нельсон)

13. Учень і соратник О. В. Суворова. Пройшов великий шлях від
молодшого офіцера до генерал-фельдмаршала, неодноразово
брав участь у боях, кілька разів був важко поранений. Його не
любив Олександр I за незалежність його поглядів і величезний
авторитет в армії. Лише загроза військової поразки примусила
царя поступитися наполяганням суспільства і призначити його
головнокомандуючим російською армією. (М. Кутузов)

14. Представник руху чартистів. Вважав, що реалізації хартії мож-
на досягти в союзі з буржуазією і лише мирними засобами —
агітацією, пропагандою і петиціями до парламенту. «Ми, перш
за все, є противниками революційної боротьби, закликів до фі-
зичної сили, до насильства», — говорив він. Вороги глузливо
називали його прихильників «партією рожевої води». (Ло-
ветт)

15. Народився в знатній сім’ї та здобув блискучу освіту. Хоробро
бився в Америці за незалежність країни. Після закінчення вій-
ни повернувся до Франції в чині полковника королівських
військ,був призначений комендантом важливої фортеці Мец,
але залишив військову службу. Він поставив собі за мету
об’єднати в єдину систему всі знання людства. Заглибившись
у наукові дослідження, він витратив свої останні гроші, почав
жити милостинею своїх колишніх слуг. Останніми його слова-
ми були: «Пам’ятайте, щоб вчинити великі справи, потрібно
бути натхненними... Все моє життя було прагненням забезпечити
людям якомога більше свободи для розвитку їхніх здібностей». Потім,

після короткого мовчання, помираючи,сказав, що незабаром

 утвориться партія працівників і що їй належатиме майбутнє. (Сен-Симон)

16. Французький соціаліст-утопіст. Був торговим службовцем.
У своїх творах він з особливою ненавистю викривав торгов-
ців, їхні нечесні прийоми, спекуляцію. Він таврував конку-
ренцію, безплановість, безладність виробництва, що панува-
ли за капіталістичного ладу. Писав, що купка багачів стає
дедалі багатшою, а переважна більшість населення дедалі
глибше занурюється в безодню убогості, що всі робітники
страждають від безробіття і голоду, хоча їх руками виробле-
но багато продуктів. Відзначав, що за часів капіталізму інте-
реси членів суспільства стали взаємно ворожими: «Лікар ба-
жає, щоб було якомога більше хворих, а прокурор — судових
процесів у кожній сім’ї. Архітектор мріє про пожежі, які
б знищили четверть міста, а скляр — про град, який перебив
би всі стекла...». Він пропонував перетворити капіталістичне
суспільство. (Фур’є)

17. Утопічний соціаліст. Жив в Англії. Хотів поліпшити станови-

ще трудящих. На своїй фабриці відмінив штрафи, запровадив
пенсії для старих, влаштував для дітей робітників ясла і дитячі
сади. Він виступив з проектом перетворення суспільства на ко-
муністичних засадах.
Зробив спробу організувати комуністичну общину, щоб у ній
перевиховати людей для життя з новими принципами і цим
прикладом захопити все людство. (Оуен)

18. Соціаліст. Почав видання журналу «Німецько-французький
щорічник». Дійшов висновку про необхідність пролетарської
революції, про те, що пролетаріат, озброєний революційною те-
орією, буде тим класом, який звільнить все людство від експлу-
ататорів. Його друг написав про нього так:
То Трира черный сын с неистовой душой.
Он не идет — бежит, нет, катится лавиной,
Отвагой дерзостной сверкает взор орлиный,
А руки он простер взволнованно вперед,
Как бы желая вниз обрушить неба свод.
(Маркс)

19. Жив в Англії. Спостерігав за страхітливим становищем робіт-

ників і масовим безробіттям під час промислових криз. Збли-
жувався з учасниками руху чартиста, став співпрацювати у га-
зеті чартиста «Північна зірка». У Манчестері він почав
працювати над викривальною роботою «Становище робочого
класу в Англії». Вважав пролетаріат силою, яка повалить пану-
вання буржуазії і звільнить себе та всіх пригноблюваних. (Ен-
гельс)

20. Соціаліст-утопіст. Створив у Лондоні «Вільну друкарню», вида-
вав альманах «Полярна зірка», газету «Дзвін». Ці видання бу-
ли дуже популярні в Росії. Девізом «Дзвону» були слова, спов-
нені глибокого значення: «Кличу живих». Газета нещадно
таврувала кріпосні порядки, закликала до боротьби за свободу
і справедливість, вимагала докорінного демократичного пере-
влаштування державного управління в Росії. (Герцен)

21. Керівник гуртка. Вважав, що Росія може оминути стадію капі-
талізму і відразу після революції прийти до соціалізму. Закли-
кав до революційних дій. Спробував створити таємне товариство
для підготовки революції в Росії. Засуджений до смертної стра-
ти, яка була замінена каторгою. (Буташевич-Петрашевський)

22. Член «Південного товариства», один з організаторів повстання
Чернігівського полку на Україні, страчений за вироком царсько-
го суду. (Бестужев-Рюмін)

23. Дворянин. Офіцер. Керівник «Південного суспільства» дека-
бристів, автор програмового документа «Руська Правда», стра-
чений за вироком царського суду. (Пестель)

24. Регулярно виступав у пресі як літературний критик і публі-
цист. Підтримував реалізм і народність у літературі. Його ідеа-
лом було соціалістичне суспільство, в якому б жили і працюва-
ли вільні й рівні громадяни. Він вважав, що ліквідація
самодержавства і кріпацтва призведе до того, що «не буде ні бід-
них, ні царів, ні підданих, але будуть брати, будуть люди». Він
писав: «Починаю розуміти революцію. Кращого люди нічого не
зроблять. Велика нація — французи». (Бєлінський)

До теми: Революції 1848 – 1849 рр. у Європі. Утворення незалежних держав у Латинській Америці

Основні дати:

·        25 лютого 1848 р. - проголошення республіки у Франції;

·        січень–лютий 1848 р. - початок революції в Італії;

·        3 березня 1848 р. - початок  революції  в Німеччині;

·        13–15 березня  1848 р. -  народне  повстання у Відні;

·        14–18 березня 1848 р. — народне повстання в Берліні;

·        березень 1848 - серпень 1849 р. — Угорська революція;

·        23–26 червня 1848 р. - повстання робітників у Парижі;

·        листопад 1848 р. - конституція другої республіки у Франції;

·        5 грудня 1848 р. - конституція Пруссії;

·        7 березня 1849 р. - розпуск парламенту в Австрії;

·        22 серпня 1849 р. - завершення італійської революції;

·        2 грудня 1851 р. - державний переворот Луї Бонапарта;

·        1852–1870 рр. - друга  імперія у Франції.

·        1791 р. - повстання рабів на Гаїті;

·        1810 - 1824 рр. - визвольний рух у Мексиці;

·        1811 - 1826 рр. -  визвольний рух в іспанських та португальських колоніях.

Хронологія подій

Країна	Події
Аргентина	1806–1807 рр. - вторгнення англійських військ; 1810 р. -антиіспанське повстання; 1816 р. - проголошення незалежності країни (з 1826 р. - Федеративна республіка Аргентина)
Чилі	1810–1818 рр. - війна за незалежність; 1837 р. - війна з Аргентиною проти Болівії і Перу за панування на західному узбережжі
Болівія	1825 р. — проголошення незалежності Верхнього Перу (на честь Симона Болівара перейменоване на Болівію)
Колумбія	1818–1830 рр. - війна за незалежність; 1832 р. - незалежна республіка Нова Гранада; 1886 р. - поява держави Колумбії
Панама	1821 р. - проголошення незалежності від Іспанії та входження до складу Великої Колумбії С. Болівара
Бразилія	1822 р. - незалежність від Португалії; 1889 р. - проголошення республіки
Венесуела	1806–1821 рр. - війна за незалежність, входження до складу Великої Колумбії на чолі з С. Боліваром

Історичні діячі:Луї-Філіпп, Л. Е. Кавеньяк, Наполеон ІІІ, Фрідріх Вільгельм ІV, Дж. Гарібальді, Л. Кошут, ФердінандІ,  Франц-Йосиф, Дж.Мадзіні, К. Б. Кавур,Туссен-Лувертюр, Мігель Ідальго, Симон Болівар, Хосе Сан-Мартін, АгустінІтурбід.

Віденський конгрес 1814-1815 р.р. Учасники  і загальна атмосфера події. Питання для допитливих

Корисні сайти:

http://pro100-mica.livejournal.com/206081.html?thread=5619457
http://miggerrtis.livejournal.com/493420.html
http://chitayu-i-zapisyvayu.blogspot.com/2013/07/blog-post_9766.html

---

Зміст завдань

1.Хто із учасників конгресу підписав Секретний  трактат про оборонний союз? Яка мета цього трактату? Сформулюйте і обгрунтуйте власну оцінку такого кроку союзників.

2."Ми з ним такі близькі, ніби провели разом все життя!" Хто і за яких обставин так висловився?  Які думки у вас викликав   цей вислів?Поясніть.

3.Яку оцінку дав Олександрові І австрійський фельдмаршал і дипломат , принц Шарль де Лінь? Поясніть, чому?

4.Коли і за яких обставин у Москві було встановлено пам'ятник Олександру І?

5.Хто і за яких обставин сказав : "  У Польщі три вороги: Австрія, Прусія і Росія. І лише один друг – це я!  "?

6.Як у Європі  святкували річницю перемоги у битві під Лейпцігом?


7.Хто і чому назвав конгрес "танцюючим"? Які думки викликає у вас загальна атмосфера, що панувала у Відні під час конгресу?

8.Хто зображений на картині Жана Батиста Ізабе "Учасники Віденського конгресу"? Що вам відомо про художника?