Власне мій особистісний і
педагогічний портрет мало чим відрізняється. Усе життя тісно переплітається із
працею на педагогічній ниві. На посаді вчителя історії та
правознавства працюю 24 роки. За цей час багато що змінилося і в галузі освіти, і у підходах до викладання історії та правознавства у школі. Головне для вчителя – не просто передати
багаж знань своїм учням. На мою думку набагато важливіше сприяти формуванню
переконань, розвитку критичного і аналітичного мислення, формуванню
громадянської позиції. Саме на цих аспектах у навчальній і виховній діяльності
я постійно акцентую свою увагу.
Найбільше радує те, що колишні учні
досить часто нагадують про себе і спілкуються зі мною як в реальному житті, так і у
соціальних мережах. Дехто із моїх вихованців зараз несе військову службу
в зоні АТО, а тому вдвічі приємніше підтримувати з ними дружні стосунки.
Нинішнє покоління інше, народжене у
незалежній державі, багато чим відрізняється від своїх попередників мовою , мисленням, своїми уподобаннями.
Це нове покоління, за яким майбутнє.
Тому досить важливо знайти можливості , підібрати необхідні способи і прийоми
впливу на формування свідомості теперішніх школярів, передачі власного життєвого досвіду, тому так потрібно знаходити
з нашими дітьми порозуміння і активно
залучати їх до співпраці, прививати повагу до загальнолюдських
цінностей, сприяти вихованню кращих
моральних якостей.
Немає коментарів:
Дописати коментар