Цікаві сторінки

З ІСТОРІЇ  КОЗЕЛЬЩИНСЬКОГО  КРАЮ

        " Козельщинський край – самобутній, мальовничий, по-своєму неповторний куточок Полтавської області. Край багатий талановитими і працьовитими людьми, пам’ятними  історичними місцями, славними народними звичаями і традиціями.

        

         Географічне положення району. Козельщинський район розташований у лісостеповій фізико-географічній зоні і знаходиться у південній частині Полтавської області. Займає площу 0,9         тис.кв.км, що складає 3,47% від її території. Населення становить 21,7 тис. людей. Грунти чорноземні. На території району протікає 4 річки. Найбільша з них – Псел з притокою р.Говтвою. У загальному водний простір району займає площу 258,1 га. Козельщинська земля багата на корисні копалини: залізну руду, глину, пісок.

         Відстань від  Козельщини до  м. Полтави залізницею - 83 км, шосейними дорогами  - 75     км. Межує з Кобеляцьким, Решетилівським, Кременчуцьким та Глобинським районами.

         У складі району сьогодні 78 сіл та 2 селища, які підпорядковані 2 селищним( Козельщинська, Новогалещинська) та 16 сільським радам( Бреусівська, Василівська, Високовакулівська, Говтвянська, Лутовинівська, Мануйлівська, Михайликівська, Оленівська, Пашківська, Пісківська, Пригарівська, Приліпська, Рибалківська, Солоницька,  Хорішківська та Чапаєвська).

          Історична довідка. Відомо, що на землях Козельщинського краю 7 березня 1923 року утворено Бригадирівський район з центром  в селищі Козельщина. 26 квітня 1933 року він був перейменований в Козельщинський і входив до складу Харківської області. 22 вересня 1937 року з утворенням Полтавської області віднесений до останньої.

          30 грудня 1962 року його розформовано, а його територію включено до Кременчуцького та частково до Кобеляцького районів.

8 грудня 1966 року – знову відновлено.

         Усі сільськогосподарські угіддя (82079 га) розподілились між радгоспом «Козельщинський» та колгоспами: «Ленінський шлях», ім. Ватутіна, ім.. Куйбишева, ім. Ілліча, ім.. Фрунзе, ім. Чкалова, «Радянська Україна», «Зоря комунізму», ім.. Куйбишева, ім.Чапаєва, «Жовтень», «Дружба», «Прапор комунізму», «Червоний партизан», «Шлях до комунізму», ім.. Горького, «Перемога», «Зоря», ім.. ХХІ з’їзду КПРС. Пізніше колгоспи ім. Горького та «Шлях до комунізму» об’єднали в один – імені Горького, ім.. Чапаєва та «Жовтень» - в «Жовтень». До 1991 року було 18 колгоспів та один радгосп.

Соціально-економічне становище краю у 60-80 роках

ХХ сторіччя

         Відновлений район в грудні 1966 року вдихнув повітря для нового розвитку.

         Райцентр перетворився на великий будівельний майданчик. Ударними темпами було споруджено чотириповерховий адмінбудинок, приміщення вузла зв’язку, побуткомбінат, управління сільського господарства та суду, прокуратури, відділу внутрішніх справ, районного будинку культури, приміщення банку, ресторан «Промінь», універмаг, аптека, поліклініка, ряд магазинів споживчої кооперації. Відкрито музичну школу, прокладено додатковий водопровід, проведено освітлення вулиць. Окрасою райцентру стало новозбудоване приміщення середньої школи на 1124 місця.

         Лише за п’ять років було збудовано 10 двоповерхових 16-ти квартирних будинків та 2- п’ятиповерхівки по 45 квартир. Цей період запам’ятався інтенсивним шляховим будівництвом в райцентрі та районі, Успішно працювало побудоване та новостворене МШБУ-9.

         Для поліпшення транспортного забезпечення потреб регіону створено автопідприємство, автобусний парк.

         Виконати плани по новобудовах змогли завдяки піднесенню економіки, особливо в галузі сільського господарства. Було проведено нарощування потужностей свинотоварної та молоко товарної ферми радгоспу «Козельщинський», збудовано Сушківську

та Ольгівську птахофабрики, великий відгодівельний комплекс в селі Мар’янівка. В колгоспі ім.. Ілліча працював великий районний відгодівельний комплекс ВРХ.

         В усіх колгоспах працювали свої молочнотоварні та свинотоварні ферми, птахоферми.

         Самовіддана праця заохочувалась матеріально і морально. Зокрема, за одержання високих показників по вирощуванню приплоду поросят свинарці радгоспу «Козельщинський» Валентині Миколаївні Семенко присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Також цей період характеризується розширенням та будівництвом нових промислових підприємств. Проведено модернізацію Галещинського машинобудівного заводу, розширено випуск біопрепаратів Галещинською біофабрикою. Успішно працює Кременчуцька геологорозвідувальна експедиція,що розміщена в Новій Галещині. В райцентрі  було збудовано завод керамзитового гравію, проведено реконструкцію заводу будівельних матеріалів. Велика потреба в будівельних матеріалах є свідком розширення цегельного заводу при будівельному управлінні №17, будівництво нових цегельних заводів в с. Улинівка та с.Приліпка.

         Сьогодні в  районі працюють промислові підприємства: ВАТ "Галещина,Машзавод", Державна Біологічна Фабрика «ГАЛЕЩИНСЬКА БІОФАБРИКА», заводи керамзитового гравію, будматеріалів, комбікормовий. Основна спеціалізація - сільське господарство.

        

         У цей час керівництво районом здійснювали Козельщинський райком Компартії України та Козельщинська районна рада  .

         Після відновлення району на посаду першого секретаря райкому партії  прибув енергійний, досвідчений керівник з Гадяцького району Калашник Микола Михайлович.

         Завдяки проведеним організаційним  заходам швидко було налагоджено систему сільськогосподарського виробництва, також змінився і районний центр Козельщина. Побудовано адмінприміщення (1971 р.), житлові будинки, відновлено всі  районні служби, в центрі та на  головній вулиці висаджено каштани, які і сьогодні радують око місцевих жителів.

         Вимогливість і справедливість цього керівника позитивно впливали на керівників колгоспів, районних організацій та служб.

         Після переведення М.М.Калашника в Глобинський район на посаду першого секретаря було рекомендовано Кацая Григорій Михайловича – вихідця з Кобеляцького району. Пізніше його змінив Зінченко Олексій Павлович – вихідець Великобагачанського району, який завершив еру партійного керівництва.

         У період  до дев’яностих років, Козельщинську районну раду  очолювали:

1. Гресь Михайло Іванович – уродженець м. Кобеляки (1966-1971 рр.);

2. Бутенко Олексій Павлович – місцевий голова колгоспу, уродженець с. Горбані (1971-1977рр.);

3. Рибалка Василь Петрович – уродженець села Рибалки (1977-1980 рр.);

4. Приходько Микола Максимович – уродженець села Бригадирівка (1980-1989рр.);

5. Піщаний Дмитро Іванович – з села Лозки Козельщинської селищної ради (1989-1992 рр.);

6. Дикопавленко Микола Кирилович – уродженець з Решетилівського району (1992-1994рр.);

7. Зінченко Олексій Павлович – колишній перший секретар райкому партії, після здобуття Україною незалежності, змінив на посаду голови районної ради (1994-1998 рр.).

         Продовжував керівництво районною радою Сущий Микола Миколайович (1998-2002 рр.).

         У 2002 році на посаду голови районної ради був обраний Беркута Анатолій Іванович – колишній представник адміністрації, авторитетний, досвідчений керівник, який уміло здійснював керівництво районом, вишукував компроміси між гілками влади, працював з перевантаженням, що дало негативні результати і не відобразилося у подальшому на стані здоров’я. Після  чергового сердечного приступу в листопаді 2009 року Анатолій Іванович помер.

         У грудні 2009 року головою районної ради обирається його перший заступник Марченко Юрій Борисович , який працює на даній посаді і по цей час.

         Юрій Борисович – місцевий, уродженець с. Піски. Його добре знають жителі району. Він вміє працювати з людьми.

        

         На долю району честь представляти владу  випала вихідцям з козельщинського краю. Серед них:

         Піщаний Дмитро Іванович – перший представник Президента в районі .

         Дмитра Івановича змінює Зінченко Олексій Павлович – колишній партійний керівник (1995-1998 рр.).

         1998 р. – представником влади призначається Беркута Анатолій Іванович.

         У 2001 році його змінює Палій Олег Борисович – колишній працівник управління сільського господарства, добра людина, проте здібності сучасного менеджера недостатні.

         З призначенням на посаду голови районної державної адміністрації відповідно розпорядження Президента Піщаного Дмитра Івановича ( листопад 2003 року) справи пішли відносно краще. Розпочалось відродження району. Та не так сталося, як гадалося. Зміни обласного керівництва призвели до зміни голови районної адміністрації. Ним стала Литвин Наталія Василівна.  

         Єдиним позитивним наслідком її діяльності я вважаю лише будівництво елеватора для збереження і переробки зерна за кошти ПОСП «Відродження».

         У 2010 році на посаду голови районної державної адміністрації призначається спеціаліст сільського господарства, хороший менеджер виробництва Сушко Сергій Федорович. Злагоджена робота двох гілок влади позитивно вплинула і на стан справ в районі.

         Говорити про успіхи чи недоліки можна лише коли добре знаєш людей, їх здібності і перспективи їх реалізації.

         Досвід, професіоналізм, вміння працювати з людьми – запорука успіху. Мірилом життя повинно бути благополуччя людей і лише керівник з почуттям господаря може бачити цю вершину. Це основні критерії, які лягли в основу моїх висновків.

        

У літописі незалежності України  та району

         Наприкінці 80-х років ХХ століття Компартійні органи вже не могли володіти ситуацією в державі. Не допомагала в цьому розгалужена система організаційних і пропагандистсько-агітаційних структур. Адже вони діяли шаблонно, використовували старі методи тиску, а це часом мало зворотний ефект.

         На сесії Верховної Ради України 16 липня 1990 року була прийнята Декларація про державний суверенітет України.

         24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Акт проголошення незалежності України.

         Референдум 1 грудня 1991 року увійшов в історію нашої держави як день національної гідності українського народу. Абсолютна більшість мешканців козельщинського краю сказали «Так!» незалежності. Згодом відбулося затвердження   символіки нової незалежної української держави.

         Відповідно і в  обласному центрі приймаються геральдичні символи та Гімн Полтавщини.

         Так, Герб області затверджено 30 січня 1998 року 13-ю сесією Полтавської обласної ради ХХІІ скликання, автор Герба Євген Ширай.

         Прапор Полтавської області за авторством Євгена Ширая затверджено 10 лютого 2002 р. 11-ю сесією Полтавської обласної ради ХІ скликання.

         Гімн Полтавщини на слова Володимира Тарасенка та Василя Жадана на музику Олексія Чухрая затверджено 2 грудня 1999 р.10-ю сесією Полтавської обласної ради ХХІІІ скликання.

        

         Чільне місце в історії краю займає створення символіки. Уже історично підтверджено, що Козельщинський район як частина Полтавщини і всієї України має глибокі коріння. Не одне століття славить наш край козельщинський Герб Говтви, родинний Герб Остроградських, Собор Козельщинський. Усі ці історичні символи послужили основою для створення символіки району.

         Вивчаючи історію Козельщинського краю я звернувся до жителів району через районну газету про необхідність створення символіки району. Ініціативу підтримали багато читачів та представник адміністрації Юрій Корецький. Враховуючи пропозиції читачів, мною була розроблена символіка району.

         Відповідно рішення журі з підбиття підсумків переможцем конкурсу з розробки символіки було визнано авторство за Леонтієм Марченком.

         Рішенням сьомої сесії районної ради 23 скликання 15 липня 1999 року затверджено Малий і Великий Герби та Прапор Козельщинського району.

         Рішенням 17 сесії районної ради 23-го скликання від 26 жовтня 2001 року затверджено текст і музичне оформлення Гімну Козельщинського району «Край Козельщинський». Автор слів -Костянтин Тараненко,   музичне оформлення Євгена Опришка.

Духовна спадщина

         З сивої давнини на території району збереглися 60 курганів -  пам’яток доби неоліту. Є заказники Ксьондзівський, Попенківський та Буртівський. Село Приліпка розташоване поблизу  усім відомої ще з  часів козацтва  Шар-гори. На території Пісковської сільської ради в селі Книшівка є джерело, яке утворило Солоне озеро. Усім відомо, що вода з цього джерела має лікувальні властивості.

         Справжньою перлиною Козельщини є Козельщинський Різдва Богородиці жіночий монастир, який веде свою історію з 80-х років XIX століття. А заснування його, пов’язане безпосередньо з чудотворною Козельщинською Іконою Божої Матері.

Козельщинський Різдва Богородиці жіночий монастир заснований біля каплиці, в якій було встановлено Ікону Козельщинської Богоматері, яка допомогла "зцілитися" доньці .Капністів - власників маєтку в смт. Козельщині.

         Про рід Капністів чимало відомостей збереглося до нашого часу. Зокрема, незаперечним є той факт, що далекі пращури належали до грецької родини Капніссісів (Капніссі) і проживали в родовому замку на островіт Закінф ( італійська назва Занте), що в Середземному морі, вели  активну боротьбу із засиллям турків у регіоні. У 1702 році дож Венеціанської Республіки, під знаменами якого боровся Стомателло Капніссос, подарував йому графський титул, що передавася  у спадок і герб з родовим девізом: «У вогні незламні». У 1720 році на боці російської армії у загоні добровольців воював Петро Капніссіс. Саме він згодом оселився разом із сином Василем в містечку Ізюм, що на Харківщині. По смерті батька, Василя усиновив бездітний ізюмський полковник ( за іншими даними сотник) Павлюк. Хлопчик теж став військовим, служив сотником Слобідського полку, а пізніше став полковником і бригадиром Миргородського полку, а прізвище своє записував як Капніст. У 1737 році брав участь у  облозі фортеці Очаків. За військову звитягу  імператриця Єлизавета Петрівна подарувала йому маєток Обухівку на Полтавщині, який став родовим гніздом Капністів. Саме там народився його молодший син, теж Василь, відомий поет і драматург.

         Міцна дружба пов’язувала родину Капністів із декабристами МуравйовимиАпостолами,П.Пестелем,С.Волконським,М.Бестужевим-Рюміним Ця родина дала прекрасних полководців і дипломатів, громадських діячів і меценатів, літераторів і просвітителів.

         Нащадок славного роду Капністів Петро Капніст  1791 року за дорученням антиросійської опозиції їздив із політичною місією до Берліна з проханням допомогти українцям, коли вони піднімуть повстання проти тиранії російського уряду.

         Завдяки  укладеним шлюбам Капністи перебували у родинних зв’язках з багатьма відомими козацько-старшинськими родами-Кочубеями, Магденками, Остроградськими та іншими. За представниками восьмого коліна роду Капністів у Російській імперії був визнаний графський титул. 1763 року за дарчим заповітом Володимир Іванович та Софія Михайлівна із роду Капністів отримали від Павла Іванович Козельського, колишнього власника родового маєтку  у козельщинському краї, нові землеволодіння. З тих пір їх доля тісно переплітається з нашою історією. 

         За твердженням Капністів, їм дісталася від Павла Івановича і ікона Божої Матері, яка здавна була родовою реліквією Козельських і відома під назвою Козельщинська. Саме ця ікона і врятувала від тяжкої хвороби старшу доньку Василя Івановича та Софії Михайлівни Марію.8 ( 20) вересня 1881 року, на День Різдва Божої Матері з дозволу єпархіального начальства у Козельщині було закладено храм, який споруджувався на зібрані народом кошти. Роботи проводились стараннями та за безпосередньої участі графа В.І.Капніста. 1885 р. Синод дозволив заснувати православну общину. 1886 року прибули перші 20 жінок на чолі з монахинею Олімпіадою.

         Напередодні дня відкриття церковної общини, яке було заплановано на 4 (16) вересня 1886 року, ікона була передана храму. За зцілення багатьох людей від їх хвороб  цю ікону назвали чудодійною. В 1887 р. споруджено "странноприимный дом", будинок причту. 1891 р. освячено муровану Преображенську церкву, а общину перетворено у монастир.

В 1900-1906 рр. за проектом архітектора С.В.Носова зведено Різдва Богородиці Собор.

Під час російсько-японської війни 1904-1905 рр. при монастирі діяв лазарет. В 1929 р. був закритий. Відновив діяльність 1942 року, а в 1949 р. його знову закрито. 107 черниць і послушниць переведено до Лебедина. 1990 р. храм Різдва Богородиці передано православній громаді. Він належить до розряду пам’яток місцевого значення. Його обслуговує чернеча громада Козельщинського Різдва Богородиці жіночого монастиря Кременчуцької єпархії Української Православної Церкви.

         Сьогодні у Козельщинському районі функціонують кілька культових споруд: Свято-Михайлівська церква в селі Солониця (1996 ),Іоано-Богословська церква в смт. Нова Галещина (1994), Свято-Успенська церква в Сушках(1991),Свято-Троїцька церква у Бреусівці (1992),, Свято-Троїцька церква у селі Трудовик (1990),Свято-Покровська церква у селі Верхня Мануйлівка (1993),  Свято-Ольгівська церква у селі Ольгівка (1011), Свято-Іллінська церква у селі Лутовинівка (2008), Свято-Вознесенська церква у селі Чапаївка(1994). Крім того існують два молитовних доми: молитовний будинок християн-баптистів «Слово – життя» у Козельщині ( 2006) та 

Молитовний будинок «Свідків Єгови» у смт. Нова Галещина (1998).

         Козельщина пишається своєю історією і  героїчними подвигами козаків прадавньої Говтви. Назва древнього поселення Говтва/Голтов, Голтва, Олтва/ пішла від річки Говтви, яка в свою чергу веде свій початок, вірогідно, з тих часів, коли в цьому краї перебували хозари: у бурятській, татарській, тувинській та ряді інших має слово "гол", що означає "річка", "долина річки", у деяких - "заболочене озеро".

         Перша згадка про поселення зустрічається "Повчанні дітям" Володимира Мономаха , коли воїни великого князя Київського поблизу Голтова перебили людей (підданих) одного з численних половецьких князьків  Ітларя.

         Вірогідно, Голтов кілька раз був зруйнований, зокрема й ордами монголо-татарського хана Батия у 1240 р. та золотоординцями на- прикінці ХІУ століття. Свідченням цьому може бути і те, що цей надзвичайно важливий форпост на південно-східних рубежах могутньої східнослов’янської держави Київської Русі зустрічається в літописах під 1105, 1109, 1111рр., а потім з великою перервою вже аж в 30-х роках ХУІ століття.

         Свідками сивої давнини були і є говтв’янські гори. Найважливіша з них - Шар Гора, яка знаходиться на високому шаровидному крайньому пункті довгого вузького виступу, що омивається річкою Псел. У західному напрямку знаходиться друга велика гора. А між ними- підвищена рівнина під назвою Лиса Гора.

         З 1569 року наш край потрапляє під владу польсько-литовської держави Речі Посполитої. В 1616 році згадується волость Кременчуцька або Голтвянська з населеннями пунктами: Кременчук, Голтва, Городище (пізніше Градизьк), Манжелія. У переліку володінь близько 1630-1631 рр. у Голтві позначені маєтності Вишневецьких. Голтва показана й на карті французького інженера Гійома - Левассера де - Боплана першої половини XУІ століття.

         Жителі Голтви і околиць брали участь в антифеодальному селянсько-козацькому повстанні проти соціального і національного гніту польських магнатів і шляхти, яке очолив гетьман Запорізької січі Яків Острянин (Остряниця). На початку травня 1638 р. повстанці розгромили під Говтвою польсько-шляхетне військо на чолі з коронним гетьманом Миколою Пртоцьким. У цій перемозі Якова Острянина вагому роль відігравали говтвянські укріплення. Дві великі могили - кургани у фортеці на вершині Шар гори та сусідньої безіменної, на думку дослідників, були спостережними пунктами, за твердженнями інших, груповими похованнями - братськими могилами. 

         З початку Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648-1654 рр проти польського панування Говтва стала сотенним містечком Говтв’янської сотні. Козаки цієї сотні відзначилися у боях з поневолювачами.

З другої половини ХУІІ століття і до кінця  ХУІІІ століття Говтва була свідком, а то й учасницею багатьох відомих, зокрема й суперечливих і трагічних, подій в нелегкій для України і її державності час.

         9 січня 1782 року відкрито Київське намісництво. До його складу ввійшов І новоутворений Говтвянський повіт з центром у місті Говтві. У той час місто з трьох сторін - північної, східної і південної омивалося річкою Псел (було на правому березі річки), яка відділяла від міста невелику частину форштадту. Навпроти міста із сходу в Псел впадала річечка Говтва. У довжину місто сягало 4 версти 200 сажнів (1 верста - дорівнює 1066,8 м, сажень - 2,1336 м) Говтва складалася з п’яти частин: Нагірна, Приліпка, Поділ, Замостя, Загребля. Із споруд, цінних в історичному та культурному відношення були такі: міське укріплення, обнесене невеликим земляним валом, а в ньому всередині - дерев’яна церква Пресвятої Богородиці з двома приділами - Миколая Чудотворця і Трійці (збудована 1750 р.), у передмісті, було три дерев’яні церкви: Архістратичо-Михайлівська (збудована 1715 р Богоявленська (збудована 1753р.), Преображенська (збудована І760р), Адміністративні приміщення в основному знаходилися в нагірній частині, будинки присутственних місць - при церквах.

         На честь 900-річчя  заснування містечка Говтва 30 вересня 1995 року на знаменитій Шар Горі вперше проведено обласне свято "Козацької слави цілюще джерело", під час якого був відкритий пам’ятний знак козакам від нащадків. Віднині це свято проводиться щороку.

         Всесвітню славу Козельщинському краю приніс видатний вчений, академік-математик М.В.Остроградський. Його поховано у селі Пашеннівці Хорішківської сільської ради на родовому кладовищі .М.В.Остроградський походив з відомого старшинсько-козацького роду. Вчився у І-й Полтавській гімназії з 1817 р. до 1820р. у Харківському університеті. (1822-1827 рр).  З 1828 р. - професор вищих навчальних закладів Петербурга.

         З історичними подіями пов’язане і мальовниче село Верхня Мануйлівка. Селянам випала нагода поспілкуватися і здружитися з російським письменником Олексієм Максимовичем Горьким.

         В 1897 та 1900 роках він прибув на запроошення  місцевої поміщиці Ширинської- Шихматової в село Мануйлівку на лікування. У Мануйлівці у Пешкових народився син Максим, За ініціативою Горького в селі створено жіночу недільну школу, хор, театр.

         Влітку 1897 р.у приміщенні, розташованому в саду поміщиці, працював аматорський театр. У ньому грали ролі талановиті селяни та інтелігенція. Іван Карпенко-Карий спеціально приїздив у 1898 р. до Мануйлівки переглянути вистави театру та побачити гру обдарованого селянина Якова Бородіна.

Під час перебування у селі М.Горький брав участь у постановці п’єси "Мартин Боруля".

         На  знак шани і глибокої поваги селяни Мануйлівки вирішили зберегти та увічнити пам’ять про письменника для нащадків.  У 1939 р. в колишній читальні поміщиці О.А.Орловської створили музей М.Горького. У І960 році споруджено нове окреме приміщення для музею, експозиція якого розповідає  про життєвий і творчий шлях письменника, про його перебування в селі Мануйлівка. У фондах Мануйлівського літературно-меморіального музею О.М.Горького зберігається 2681 експонат. Музей єдиний на Україні і  надзвичайно цікавий. Про це  свідчать схвальні відгуки його відвідувачів.

         А жителі села Василівка пишаються своїм земляком, відомим художником Іваном Кириловичем Дряпаченком (1881-1836рр). Талановитого сільського хлопця запросила до себе донька графа Капніста Софія, яка помітила у ньому  великий хист до малювання. За її допомогою Дряпаченко здобував освіту у Київськоій рисувальній школі, а пізніше – у  Московському училищі живопису, Потім продовжував навчання в Академії художників. Був учнем Репіна. Побував за кордоном.

         Після повернення у рідне село Іван Кирилович організував церковний хор, грав у виставах , малював картини. Окремі його полотна експонувались у Московській Третяковській галереї, Ленінградському Ермітажі, Донецькому краєзнавчому музеї.

Помер художник в рідному селі Василівці і похований на сільському кладовищі.

         По праву жителі району називають своїм земляком видатного українського письменника, громадського і культурного діяча Олеся Терентійовича Гончара. Його дитячі та юнацькі роки пройшли у Козельщинському районі.

         Народився Олесь Гончар 3 квітня 1918 року в слободі Суха Кобеляцького району. Спочатку навчався у Хорішах, згодом продовжував здобувати освіту у в селі Бреусівка.

Після закінчення школи працював в районній редакції газети "Розгорнутим фронтом".

         У пам’ять про Олеся Гончара відкрито дві меморіальні дошки: одна - на колишньому будинку редакції в смт.Козельщина, друга - на приміщенні районної бібліотеки, яка носить його ім’я.

         Козельщани завжди пам’ятають і шанують своїх земляків і  майстрів пера- Андрія Васильовича Головка та  Олеся Юренка.

         Героями звитяжних битв і трудових здобутків багата козельщинська земля. Уродженці села Солониця Нагнибіда С.М. та Миленький І.А. удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Вітер Д.Ф. став повним кавалером орденів Слави, Кравченко М.М. нагороджений орденом Слави. Наша гордість, чи не єдина жінка - командир мобільного взводу кіннотників,- Ситник Євдокія Федорівна .

         Високого звання Героя Соціалістичної Праці удостоєна Семенко В.М. - свинарка радгоспу "Козельщинський". Звання заслуженого працівника культури УРСР присвоєно Бойку В.І. - директору Бреусівського сільського Будинку культури. Відомий багатьом вихідець з Говтви - кобзар Іван Городницький. Також слід відзначити наших земляків, серед яких:Міщенко Олександр Володимирович ( Олесь Воля) – письменник, автор книг «Мор», «Степівщина»;

Безима Микола Дмитрович депутат обласної ради, Почесний громадянин Козельщинського краю;Матвієнко Олександр Федорович –неодноразово обирався депутатом обласної ради від Козельщинського району, Почесний громадянин Козельщинського краю;Онищенко Олександр Григорович – колишній ректор Полтавського державного технічного університету ім.Ю.Кондратюка, Почесний громадянин Козельщинського краю.

Відомі наші сучасники

         Сьогодні, узагальнюючи історію району хочу представити відомих особистостей Козельщинського краю, які відзначаються своєю невтомною працею і звитягою.

                                                       

Народилися в районі:

Амфілохій( Леонтович) ( бл.1729-1799)- церковний діяч, єпископ (Говтва)

Антонін (Грановський Олександр Андрійович; 1865-1927)- церковний діяч, митрополит  (Хорішки);

Аполлос ( Терешкевич Тимофій Іванович (1746-1817)- церковний діяч, єпископ (Говтва)

Бабіченко Валентина Миколаївна-( 05.07.1927 р.н.) доктор географічних наук, професор (Солониця)

Безима Микола Дмитрович (1942) – чл..-кор. Академії зв’язку України (Олександрівка Друга);

Безуглий І.О. ??? - художник (Велика Безуглівка Козельщинського району;

Білоусько Андрій Кузьмич – (1923-2013)- заслужений ветеран України( Білоуськи, похований у смт. Нова Галещина);

Білоусько Іван Порфирович (1936-2010)-Герой Соціалістичної праці(Білоуськи похов. у місті Кременчук);

Білоусько Олександр Андрійович(*1951)- історик- краєзнавець, педагог,, заслужений вчитель України (Білоуськи);
Білявський К.В. ( ????)- доктор технічних наук, професор (Козельщина);

Бойко Володимиро Іванович (1928-1999) заслужений працівник культури УРСР(Бреусівка);

Бородін О.С.(1908-1996) – доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки СРСР (Піски);

Вусик Олексій Сергійович (*1937) – прозаїк(Говтва);

Головко Андрій Васильович ( 1897 – 1972) письменник (Юрки)

Головченко Петро Овсентійович ( 1898-1938) – архітектор (Козельщина);

Городницький Іван ( р.р. і см невід.) кобзар (Говтва);

*Гриценко Геннадій Дмитрович (*1962) – кандидат технічних наук, академік УАН, заслужений машинобудівник України (Солониця);

Долина Ольга Анатоліївна ( уродж. Терещенко;1928 р.) – доктор медичних наук, , професор, член-кореспондент РАН, заслужений діяч науки РФ (Козельщина);

Дряпаченко Іван Кирилович( 1881-1936)- живописець (Василівка);

*Жванко Любов Миколаївна (1972)кандидат історичних наук (Хорішки);

Зорич/Зірка Стефанія Петрівна ( уродж. Чорнобривець, у заміжжі Петровська;1893-1954)- співачка, заслужена артисткаРРФСР (Бреусівка);

Калашник Володимир Семенович (1936) – доктор філологічних наук, професор, академік АН ВШУ, дійсний член УВАН (США) ( Верхня Мануйлівка);

Кругляк Юрій Михайлович(1925-1998) – поет і гуморист (Осначі);

Куліш С.П.(?????)- доктор технічних наук, професор (Козельщина);

Логвин Мирон Онисимович( ?-1977) – доктор філософських наук, професор( Бреусівка, похований у Києві);

Логвиненко Микола Опанасович (1927-?)- Герой Соціалістичної праці(Олександрівка Друга

Луценко Степан Митрофанович(!923 -?)доктор медичних наук, професор (Юрки);

Матвієнко Павло Іванович (1946-2011) – партійний і громадський діяч, кандидат педагогічних наук, доцент (Приліпка);

Миленький Ван Андрійович ( 1922-1995)- Герой Радянського Союзу (Юрки);

Міщенко Олександр Володимирович (Олесь Воля;1952) – письменник (Винники);

Нагнибіда Валентин Кузьмич ( 1905-1943)-Герой Радянського Союзу (Солониця);

Онищенко Олександр Григорович (1934-2010)-вчений – конструктор, доктор технічних наук, професор, академік, заслужений працівник вищої школи України (Чапаєвка);

Остроградський Михайло Васильович ( 1801-18610- вчений – математик, академік Санкт-Петербурзької АН (Пашенна);

Попов Федір Всеволодович 9 1896-?) – письменник і літературознавець (Верхня Мануйлівка);

Протопопов Віктор Павлович ( 1880-1957) – психіатр і фізіолог, професор, академік АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР (Юрки);

Пурас І.М. (?????) - заслужений вчитель УРСР ( Бреусівка);

Різенко Іван Миколайович ( 1851-1931)-хоровий диригент,педагог (Хорішки);

Свистун Пантелеймон Іванович ( 1890-1939) – партійний і державний діяч, репресований (Калашники);

Сердюк Григорій Дмитрович (* 1952) – історик-краєзнавець, журналіст, публіцист, літератор, педагог (Бреусівка);

Сердюк Костянтин Петрович (*1935)- кандидат історичних наук, професор, академік (Бреусівка);

Ситник Євдокія ( 1923-1942)- лейтенант медичної служби, командир кавалерійського взводу, героїня Великої Вітчизняної війни (Бреусівка);

Скаба Андрій Данилович ( 1905-1986)-партійний і державний діяч, історик, академік АН УРСР (Хорішки, похований у Києві);

Скляревський Михайло Олексійович (???)_ кандидат біологічних наук (Приліпка);

Слінченко Володимир Іванович ( ???) кандидат наук (Мар’янівка);

Сліпко Г.К.Г.К.( ???) – генерал –майор (Винники);

Сліпко Юрій Васильович (1912-1969)- поет (Винники);

Стеценко Володимир Дмитрович ( 1951)- композитор (Висока Вакулівка);

Стеценко ( уроджений Вусик) Марія Василівна (?????) – заслужена вчителька УРСР (Козельщина);

Сухобрус Галина Семенівна (1912-?)- фольклорист, доктор мистецтвознавства(Козельщина);

Телешик Кирило Георгійович (1894-1976)- доктор економічних наук, професор (Козельщина);

Ткаченко Іван Савелійович (1912-1992)- художник – кераміст, аквареліст, живописець (Верхня Мануйлівка);

Тристан Іван Семенович (1918 – 1943)- льотчик-винищувач,, старший сержант, герой Великої Вітчизняної війни (Пригарівка);

Троїцький А.С.(??????) - письменник (Піски);

Фьодоров Юрій Борисович(20.07.1956)- закінчив  із золотою медаллю ВВМУ підводного плавання ім. .Ленінського комсомолу ( 1978 ) факультет ракетного озброєння за спеціальністю «Інженер – електромеханік»; ВМА ім.. Гречко А.А. ( 1990 ) факультет озброєння за спеціальністю « Командно - штабна оперативно – тактична». К .в .н. (1995). Доцент ( 2002 ). З 1978 до 1983 р. р. – командир групи управління підводного човна 949 проекту; з  1983 до 1985 р. р. – командир БЧ – 2 підводного човна 949 проекту; з 1985 – до 1986 р. р. – помічник флагманського спеціаліста по ракетному озброєнню дивізії підводних човнів ПФ; з 1986 до 1988 р. р. – помічник флагманського спеціаліста з ракетного озброєння флотилії підводних човнів ПФ; з 1988 до 1990 р. р. – слухач академії; з 1990 до 2000 р.р. – викладач кафедри стрільби і бойового застосування корабельної зброї. З 1978 року брав безпосередню участь у випробуваннях і експлуатації ракетного комплексу «Граніт», за що нагороджений орденом «За службу Батьківщині у ВС СРСР» ІІІ ступеня. Має досвід організації і виконання більше 50 практичних ракетних стрільб комплексами : «Граніт», «Малахіт», Аметист», зробив великий внесок в розвиток теорії і практики бойового застосування протикорабельних крилатих ракет. Розробив більше 30 нових тактико – технічних прийомів бойового застосування комплексах РО «Граніт», шість із яких реалізовані на дослідних практичних ракетних стрільбах на ПФ, що отримали Приз головнокомандуючого ВМФ. Всього за його розробками з 1990 до 2000 р. р. на ПФ виконано більше 15 практичних ракетних стрільб. Автор 66 наукових, навчально – методичних праць. Нагороджений премією і медаллю ім.. акад.. В.М.Челомея Федерації космонавтики РФ ( 1997 ) (Лутовинівка);

Юренко Олесь Степанович (1912-1990)-письменник(Висока Вакулівка, за іншими даними м. Миколаїв);

Яценко Олександр Юхимович (1898-1978)-вчений у галузі тваринництва, доктор сільсько-господарських наук, професор, заслужений діяч науки УРСР, лауреат Сталінської премії (Говтва);

Поховані в районі:

Білоусько Андрій Кузьмич (1923-2013)-заслужений ветеран України (Нова Галещина);

Дряпаченко Іван Кирилович – (1881-1936)- живописець (Василівка);

Остроградський Михайло Васильович (1801-1861)- вчений –математик(Пашенна);

Семенко Валентина Миколаївна ( 1930-2000)- Герой Соціалістичної праці (Козельщина);

Пов’язані  з районом:

 Гончар Олександр (Oлесь)Терентійович (1918-1995) – письменник, літературознавець, публіцист, державний і громадський діяч, академік АН УРСР, почесний доктор Альбертського університету (Канада), Герой Соціалістичної Праці , Герой України. Закінчив 1933 року  семирічну школу в с. Бреусівка, працював у редакції районної газети «Розгорнутим фронтом»

Горький Максим ( справжнє Пєшков Олексій Максимович; 1868-1936) – письменник. Жив у Мануйлівці 1897, 1900; бував у Говтві, Козельщині.

Капністи – благодійники; представники козацько-старшинського роду грецького походження, з 1870-х графи Італійського королівства. Володимир Іванович Капніст( 1839-1876)- граф, предводитель дворянства Кременчуцького повіту. !*:*_1871)  та його дружина Софія Михайлівна Капніст( уроджена Остроградська; 1845-???)фундатори Козельщинського Різдвяно-Богородицького жіночого монастиря.

Семенко Валентина Миколаївна (1930-2000)-Герой Соціалістичної Праці. Працювала свинаркою радгоспу «Козельщинський» (1958-1980) померла і похована в Козельщині.

Відомі особистості

(уродженці або постійні жителі) Козельщинського краю

1Безима Микола Дмитрович,( 1942 р.н.) с. Друга Олександрівка, член-кореспондент Академії зв’язку України, колишній директор

3.Білоусько Іван Порфирович,( 1936 – 2000) с. Пригарівка, Герой Соціалістичної праці, коваль Кременчуцького автозаводу.

3.Бойко Володимир Іванович,( 1928-1998), заслужений працівник культури, директор Бреусівського СБК.

4. Гладкий Андрій Васильович,( 1931-2013), творчий працівник агропромислового комплексу, 33- річний стаж керівної роботи колгоспу та ПСП «Лутовинівське».

5.Головко Андрій Васильович, ( 1897-197) с.. Юрки, письменник.

6. Гончар Олесь Терентійович,(1916-1995). письменник, найвидатніша постать світової літератури ХХ століття.

7. Гриценко Геннадій Дмитрович, ( 1962 р.н.) сел..Нова Галещинра, кандидат технічних наук, заслужений будівельник України, колишній генеральний директор заводу ім..Малишева

8. Дряпаченко Іван Кирилович, (1881-1936)  с. Василівка, художник з світовим ім’ям.

9. Єльченко Сергій Іванович,( 1922- 1989), голова колгоспу «Жовтень», кавалер трьох орденів: Леніна, Трудового Червоного Прапора та Жовтневої революції.

10.Калашник Володимир Семенович,( 1936 р.н.) с. Верхня Мануйлівка, учений, доктор філологічних наук, професор Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна.

11.Луценко Степан Митрофанович, (1923-2009) с. Юрки, доктор медичних наук, професор хірургії.

12. Матвієнко Віктор Іванович,(1949 р.н.) учитель, директор Миргородщинської 8-річної школи, начальник СБУ м. Кременчук.

13. Матвієнко Олександр Федорович, (1938-2011), смт. Козельщина, начальник обласного фінансового  управління,  почесний громадянин Козельщинського краю

14. Матвієнко Павло Іванович (1946- 2008), с. Приліпка, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогічних технологій Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М.В.Остроградського

15.    Миленький Іван Андрійович(1922-1994) – с. Юрки, Герой Радянського Союзу.

16. Міщенко Олександр Володимирович , (1952) с.. Винники, письменник, лауреат міжнародної премії імені Олеся Гончара, лауреат премії імені Григорія Сковороди.

17. Нагнибіда Семен Макарович,(1905-1943) с. Солониця, Герой Радянського Союзу.

18. Огар Олександр Петрович,(1911-1988) с. Василівка, голова колгоспу «Дружба», кавалер ордена Леніна, Трудового Червоного прапора, Вітчизняної війни ІІ ст.

19. Онищенко Олександр Григорович,  (1934-2010) с. Чапаєвка, доктор технічних наук, професор, почесний громадянин Козельщинського краю.

20. Остроградський Михайло Васильович, ( 1801-1861) с. Пашенівка, видатний математик з світовим ім’ям, академік.

21.Протопопов Віктор Павлович,(1880-1957) с.Юрки, академік, видатний вітчизняний психіатр і фізіолог.

22.Семенко Валентина Миколаївна,(1930-2000) смт. Козельщина, Герой Соціалістичної Праці.

23. Сердюк Костянтин Петрович,( 1934 р.н.) с. Бреусівка, полковник у відставці, кандидат історичних наук, доктор, професор, академік Міжнародної академії інформаційних технологій, член спілки журналістів

24.Скляревський Михайло Олексійович,(1936-2012) с. Приліпка вчений, кандидат біологічних наук.

25. Слінченко Володимир Іванович, с. Мар’янівка, кандидат наук, колишній міністр побутового обслуговування.

26. Стеценко (Вусик) Марія Василівна,(1917-1993) смт. Козельщина, заслужена учителька України

27. Ткаченко Іван Савелійович , (1912 -1992) с. Верхня Мануйлівка, художник-кераміст, скульптор

28. Юренко Олесь Степанович,( 1912-1990). с. Висока Вакулівка, письменник, член спілки письменників України.

         З нагоди 90 річниці утворення Козельщинського району започаткована пам’ятна медаль  «Козельщинському району – 90 років». У 2013 році її були удостоєні кращі працівники освіти, культури, сільського господарства, приватні підприємці, люди, які своєю звитягою і сумлінним ставленням до виконання своїх службових обов’язків, а саме:

                                                                                             

Нагороджені пам’ятною медаллю «Козельщинському району – 90 років»

Білоусько Андрій Кузьмич – ветеран Великої Вітчизняної війни;

Безима Микола Дмитрович – почесний громадянин Козельщинського краю;

Варсонофія – настоятелька Козельщинського монастиря Різдва Богородиці;

Гринь Валентина Михайлівна – вчитель Оленівської ЗОШ 1 – 3 ступенів;

Дніпровський Анатолій Іванович – приватний підприємець;

Кравченко Іван Миколайович – краєзнавець;

Колектив районної газети «Козельщинські вісті»;

Колектив дитячої музичної школи

Калашник Ніна Григорівна- директор БДЮТ  

Миленький Олександр Романович – спортсмен;

Опришко Євген Іванович – місцевий композитор;

Приходько Микола Максимович – голова райкому профспілки АПК;

Сердюк Григорій Дмитрович – вчитель Бреусівської ЗОШ 1 – 3 ступенів, краєзнавець, член НСЖУ;

Старостенко Микола Васильович -  директор ПАТ «Козельщинський керамзитовий завод;

Черниш Євдокія Матвіївна – юрист;

Устименко Володимир Іванович – лікар-рентгенолог;

Влада

Козельщинський РК КПУ( перші секретарі)

Могучев Павло Терентійович , 02.1938-12.1938

Павленко Андрій Дмитрович, 01.1939 – 09.1941.

Хархота Степан Пилипович , 05.11.1943 – 09.1944.

Матяш Григорій Митрофанович ,  17.12.1944 -04.11.1946.

Гудзенко Федір Іванович, 18.11.1946- 26.01.1950.

Чиж Петро Тихонович, 08.01.1950-16.12.1953.

Рукавець Павло Федорович, 22.12.1953-09.04.1962.

Лемеш Володимир Гаврилович,04.04.1962- 12.1962.

Калашник Микола Михайлович, 23.12.1966-30.12.1970.

Кацай Григорій Михайлович, 30.12.1970-07.1985.

Зінченко Олексій Павлович, 12.07.1985-16.10.1991.

Козельщинський райвиконком, Козельщинська районна рада ( голови)

Сиволоський Харитон Каленикович, ? – 11.1938.

Голяник Іван Макарович, 11.1938-11.1938.

Тарнопольський Ісаак Хаймович, 12.1938-11.1938.

Сергієнко Олексій максимовия, 1943-08.1944.

Масюк Сергій Юхимович, 08.1944-02.1950.

Горбоконь Іван Павлович,02.1950-09.1950.

Крайник Кіндрат Кіндратович, 10.1950-12.1956.

Бартош Михайло Олексійович, 12.1956-08.1958.

Туль Трохим Трохимович, 09.1958-12.1962.

Гресь михайло Іванович, 1968-06.1971.

Бутенко Олексій Павлович, 06.1971-12.1976.

Рибалка Василь Петрович,12.1976-04.1980.

Приходько Микола Максимович.04.1980-04.1989.

Піщаний Дмитро Іванович,04.1989-1992 (голова райвиконкому).

Зінченко Олексій Павлович, 04.1990-12.2000.

Сущий Микола Миколайович,12.2000-04.2002.

Беркута Анатолій Іванович, 04.2002-12.2009 ( помер).

Марченко Юрій Борисович, 11.2010.

Представники Президента України в Козельщинському районі:

Піщаний Дмитро Іванович, 09.04.1992- ???????????

Козельщинська районна державна адміністрація (голови)

Зінченко Олексій Павлович. 10.12.1996-05.1998.

Беркута Анатолій Іванович,19.06.1998-27.03.2001

Палій Олег Борисович, 27.03.2001-03.11.2003.

Піщаний Дмитро Іванович,11.2003 – 03.2005.

Литвин Наталія Василівна, 03.2005-23.04.2010.

Сушко Сергій Федорович, 23.04.2010.

*з 1963 року район не існував

**перша дата – дата призначення ( обрання), друга дата – дата звільнення.

         Продовжують історію Козельщинського краю істинні його ентузіасти і патріоти.

         Не один десяток книжок підготував до друку учитель історії (нині науковець) родом із Нової Галещини Олександр Андрійович Білоусько.

         Вперше став Лауреатом літературної премії ім..Малика (2010 р.) учитель-методист Бреусівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, член спілки журналістів України Сердюк Григорій Дмитрович за книжку «Перлина Козельщини», а в 2011 році він став лауреатом премії ім..А.С.Макаренка.

         І сьогодні вони продовжують творчо і з натхненням працювати, посідаючи чільне місце на фоні Незалежності України.

        

Славна козельщинська земля   (Козельщина)

Козельщина відома славним історичним минулим. У 1718р. Полтавський полковник Іван Черняк видав універсал на західне сотництво в Кобеляцькій сотні Полтавського полку П.С. Козельському, який заснував на землях, що належали сотні, поселення.

З утворенням в 1802 році Полтавської губернії – Козельщина віднесена до неї , з 1803 року в складі Кобеляцького повіту.

У другій половині ХІХ століття П.С. Козельський заповідав свій маєток у Козельщині С.М. Капніст (дочці математика М.В. Остроградського) – дружині графа В.І. Капніста.

У 1881 році Капністи з нагоди одужання від тяжкої хвороби доньки Марії подбали про спорудження  Різдва Богородиці церкви, а в 1891 році було засновано Козельщинський Різдва - Богородиці монастир.

На зростання чисельності  населення великий вплив мало спорудження в 1870 році залізничної колії Полтава-Кременчук та початок руху поїздів через станцію Козельщина.

За даними Полтавської Єпархії у 1902 році в парафії Козельщинської  Різдвяно-Богородицької громади в Козельщині діяли лікарня, шпиталь, жіноча двокласна та чоловіча однокласна церковнопарафіяльні школи.

У 1900-1906 роках збудовано мурований собор Козельщинського монастиря, який сьогодні є окрасою Козельщини.

У 1912 році, крім вищезгаданих, при церквах діяли дві змішані школи.

Після лютневої революції 1917 року в Козельщині створено Раду робітничих і селянських депутатів. В січні 1918 року встановлено Радянську владу.

У 1925 році в Козельщині діяли 7-річна трудова школа на 280 учнів де викладали 12 учителів, науково-дослідна ферма Полтавського агрокооперативного технікуму.

У 1934 році семирічну школу реорганізовано в середню з десятирічним терміном навчання.

         Після другої світової війни Козельщина залишається районним центром та центром радгоспу «Козельщинський», має заводи: будматеріалів, керамзитового гравію, комбікормовий. У райцентрі діє відділення зв’язку, комбінат побутового обслуговування, середня школа, яка в 1998 році отримала статус навчально-виховного комплексу, музична школа, 2 дитячі садки, районна лікарня та поліклініка, аптека, ветаптека, ветстанція, будинок культури, районна бібліотека для дітей та дорослих.

Змінила своє обличчя Козельщина після відновлення в 1966 році району (з 1962 по 1966 роки район був розформований). В 1960-1980 року в Козельщині побудовано десять 16 та 24 квартирних будинків, 2 – п’ятиповерхові будинки по 45 квартир, нове приміщення відділення зв’язку, приміщення поліклініки, школу на 1200 місць, на головній вулиці та в центрі посаджено каштани, які стали окрасою селища.

В 1990-2000 роках фінансове становище райцентру погіршилося. Проте, в скрутний час, завершено введення в дію пологового відділення рай лікарні, що позитивно змінило її можливості. Побудовано спортивний майданчик з штучним покриттям з  міні-футболу. На зимовий час побудовано коток та хокейний майданчик. Проведено реставрацію вуличного освітлення. Забезпечено енергозбереження приміщення  Козельщинського навчально-виховного комплексу. Побудовано та введено в дію пам’ятні знаки ліквідаторам чорнобильської аварії та воїнам інтернаціоналістам. Внесено в екологічну програму району закладення парку народжених в третьому тисячолітті.

 Козельщина є також центром селищної ради, яка представляє місцеве самоврядування.

За останні 50 років керівництво селищною радою забезпечували голови:

1.      Кугій Іван Дмитрович

2.      Іщенко Григорій Лазаревич

3.      Захарченко Петро Никифорович

4.      Синецький Петро Павлович

5.      Черниш Євдокія Матвіївна

6.      Лашко Борис Васильович

7.      Кацай Валерій Васильович

8.      Кравченко Анатолій Петрович

9.      Хайло Петро Іванович ( 1991-2005рр.)

10.    Барабашева Людмила Петрівна (2005-2010рр)

11.    Піщаний Дмитро Іванович (2010 по ц.ч.)

Протягом 40 років стало традицією всенародно в районі святкувати День Перемоги – 9 травня. На початку 70-х років минулого століття цю традицію запропонував колишній директор Козельщинської СШ,   відповідальний працівник райкому партії Біленко Василь Григорович – це факельна хода в центрі селища. Сценарій був нами розроблений і спільно зі школою чотири колони (4х10) старшокласників було сформовано та забезпечено факелами. 8 травня  о 21 годині жителі селища зустрічали факелоносців. Під звуки маршу, в урочистій обстановці, жителі селища згадували про подвиги учасників бойових дій. Факельна хода завершувалася салютом. І так уже сорок років це свято стало надбанням жителів усього району. Декілька тисяч жителів, в тому числі гості, щорічно відвідують заходи присвячені Дню Перемоги. Як уже склалось історично,  в цьому році,  напередодні знаменної дати – 68 річниці Перемоги відбувся урочистий вечір в районному будинку культури, який відкрив селищний голова Піщаний Дмитро Іванович. Зі словом – привітанням виступали: голова районної держадміністрації Сушко Сергій Федорович, учасник бойових дій  Великої Вітчизняної війни Устименко Володимир Іванович, військовий комісар Марченко Едуард Михайлович, учениця Козельщинського НВК Назаренко Анастасія. Завершився урочистий вечір святковим концертом, а о 21 годині розпочалася факельна хода молоді та святковий салют. Продовженням свята 9 травня була урочиста хода ветеранів, учнів, представників установ та організацій до вічного вогню. Покладання вінків та квітів до обеліску та урочистий мітинг, присвячений 68 річниці Перемоги, на якому з привітанням виступили голова районної ради Марченко Юрій Борисович, учасник бойових дій Бордюг Іван Митрофанович, учень Козельщинського НВК Дмитро Кабаченко.

По воїнах-земляках загиблих у роки другої світової війни відправлено поминальну панахиду.

Сотні ветеранів, жителів району та гостей скуштували «солдатської» каші та переглянули розважальну програму на майданчику біля Будинку культури.

Аналізуючи святкові заходи та виступи на урочистих зібраннях та мітингу, пам’ять про ветеранів війни глибоко залишається в серцях нинішніх поколінь. Всі усвідомили ціну Великої Перемоги, а це мільйони загиблих, навіки зламані людські долі, невимовний біль та горе учасників воєнних подій. Довгих 1418 днів і ночей війни щодоби гинуло 20 тисяч людей. Страшна війна забрала кожного п’ятого українця. Майже вісім мільйонів кращих синів та дочок України полягло на полі бою, загинуло від ран у повоєнні роки.

Святий обов’язок сучасних і прийдешніх поколінь не забути, якою ціною здобуто Перемогу.

Звичайно, історію можна переписати, але не переписати народну пам’ять, не  зітриш з місця землі скромні братські могили і гранітні обеліски, які охороняють пам’ять про наших дідів і батьків, про наших ветеранів. Уже сьогодні в рядах ветеранів лишилися одиниці, це найперші і найпочесніші гості свята, обереги живої пам’яті про війну і Велику Перемогу. Хай береже їх доля. Закликаю молодь  завжди виявляти шану й увагу до ветеранів, до покоління яке пережило випробування, якого не знає історія.

Наш синівський обов’язок берегти духовну єдність з поколінням, для якого любов до рідної землі – не просто слова. У цьому – духовна твердиня сучасного України."

                                        Матеріали із книги Л.Н.Марченка 

                                        про козельщинський край

Учнівський проект "Твоє майбутнє залежить від тебе"

Пояснювальна записка

         В останнє десятиліття в Україні відбулися економічні та політичні зміни, які призвели до значної соціальної диференціації населення і втрати духовних цінностей. Ці зміни знизили виховний вплив української культури і освіти як найважливіших чинників формування почуття патріотизму. Стала все більш помітною поступова втрата нашим суспільством традиційно української патріотичної свідомості, що призвело до деформації у вихованні підростаючого покоління. Тому необхідність відродження патріотичного виховання сьогодні є одним із пріоритетних завдань виховної роботи нашої загальноосвітньої школи. Патріотичне виховання повинне здійснюватися на основі якісно нового подання про статус виховання з урахуванням вітчизняних традицій, національно-регіональних особливостей, досягнень сучасного педагогічного досвіду. Патріотичне виховання в рамках даного проекту розглядається, як диференційований процес, з урахуванням вікових особливостей учнів. Цілі проекту досягаються спільними зусиллями сім'ї, школи, громадських організацій.       

            

     Провідною ланкою в роботі нашого  колективу з реалізації даного проекту є формування у дітей та підлітків соціально-психологічних якостей, навичок і вмінь, необхідних людині і обумовлених поняттям «патріот».    Патріот - це людина, яка палко любить свою країну, свою малу батьківщину, вчиться і трудиться на її благо, примножуючи її багатства, а якщо знадобиться, повинен бути готовий встати на її захист.

Кадрове забезпечення проекту

Про авторів проекту

1       Керівники проекту:

Ийслуу Ніна Вікторівна –вчитель Лутовинівської ЗОШ 1 – 2 ступенів. Останні 13 років займає посаду педагога-організатора школи. Ніна Вікторівна підвищує свою професійну майстерність, беручи участь у різноманітних конкурсах. Головну увагу у виховній роботі приділяє громадянсько -патріотичному вихованню, здоровому способу життя, володіє комп'ютерною грамотністю, постійно займається самоосвітою.

Мудряк Вікторія Анатоліївна – вчитель трудового навчання, шкільний бібліотекар. Активний, креативний керівник, постійно бере участь у різноманітних регіональних конкурсах, творчих дослідженнях. Учні Вікторії Анатоліївни часто стають призерами районних конкурсів, здобувають призові місця у районному  етапі та стають учасниками ІІІ етапу Всеукраїнських олімпіад з трудового навчання.

2. Лідерська група учнівського самоврядування

 Нерябова Аня, учениця 9 класу, Голова Координаційної Ради школи, активний учасник різноманітних конкурсів, лідер у проведенні цікавих заходів у школі і за її межами.

Мірошніченко Вікторія, затупник Голови Координаційної Ради школи, учениця 9 класу.

Мудряк Даша, командир 8 класу, активна учасниця загальношкільних, районних та обласних конкурсів, очолює комісію «Відпочинок»

                                                                  «Люблять батьківщину не за те,

                                                                   що вона велика, а за те, що своя»

                                                                                                             Сенека 

Проект «Твоє майбутнє залежить від тебе»

 Патріотичне виховання підростаючого покоління завжди було однією з найважливіших завдань сучасної школи. Під патріотичним вихованням розуміється поступове формування в учнів любові до своєї Батьківщини, постійної готовності до її захисту. Разом з тим, виховання патріотизму - це невпинна робота по створенню у школярів почуття гордості за свою Батьківщину і свій народ, поваги до його великих звершень і гідним сторінок минулого. Патріотизм проявляється у вчинках і в діяльності людини. Зароджуючись з любові до своєї "малої батьківщини", патріотичні почуття, пройшовши через цілий ряд етапів на шляху до своєї зрілості, піднімаються до загальнодержавного патріотичного самосвідомості, до усвідомленої любові до своєї Вітчизни.          Патріотизм завжди конкретний, спрямований на реальні об'єкти. Діяльна сторона патріотизму є визначальною, саме вона здатна перетворити чуттєве начало в конкретні для Вітчизни і держави справи і вчинки. У патріотизмі гармонійно поєднуються кращі національні традиції народу з відданістю до служінню Батьківщині.                                                                                        Патріотичне виховання школярів - це систематична і цілеспрямована діяльність з формування в учнів високої патріотичної свідомості, почуття вірності своїй Вітчизні, готовності до виконання громадянського обов'язку і конституційних обов'язків по захисту інтересів Батьківщини. Найголовніше придбання людини в період дитинства і учнівства - це віра в себе, віра в те, що він знає і вміє, почуття власної гідності. Ці якості необхідно формувати в процесі патріотичного виховання за допомогою різних засобів і способів. Героїчна боротьба, подвиги кращих синів Вітчизни повинні стати основою патріотичного виховання. Розповідаючи про героїчних особистостей, необхідно підкреслювати їх моральні підвалини і мотиви їхніх дій, так як це може зачепити душу дитини. Оволодіння теорією і практикою військово-патріотичного виховання учнів, всебічна підготовка їх до військової служби, до виконання свого обов'язку до гідного служіння Батьківщині - одне із завдань педагогічного колективу навчального закладу.. Створення системи військово-патріотичної роботи в школі передбачає формування і розвиток соціально значущих цінностей, громадянськості і патріотизму в процесі виховання і навчання, спрямовані на формування і розвиток особистості громадянина і захисника Вітчизни.   

Актуальність проекту. У сучасних умовах розвитку України патріотичне виховання учнів важко здійснювати без урахування значного політичного, ідеологічного, соціально-психологічного та виховного потенціалу освітнього процесу. Залучення школярів до пошукової та дослідницької діяльності пробуджує і виховує у них світоглядні, естетичні, моральні, патріотичні почуття і переконання, дозволяє їм правильно осмислити своє ставлення до навколишнього, виконати свій обов'язок і обов'язки перед Батьківщиною і суспільством. Пошукова та дослідницька робота допомагають виховувати школярів добрими, життєрадісними, відданими Батьківщині, висококультурними, тобто громадянами і патріотами своєї країни.                   

 За довгі роки існування школи с. Лутовинівка накопичений значний досвід роботи з формування в учнів патріотичних почуттів і переконань, стимулюючих емоційно-образну, морально-естетичну, патріотичну і творчу активність. Вивчення та аналіз розглянутої проблеми дозволяють зробити висновок про те, що необхідно всіляко підвищувати змістовну, емоційно-естетичну, пізнавальну насиченість патріотичного виховання школярів, використовуючи для цього різноманітні умови, шляхи, форми і методи психологічного впливу засобами пошукової та дослідницької роботи. Важливо, щоб патріотичні погляди і переконання стали нормою, основним принципом поведінки учнів у повсякденному житті.

Об'єкт і предмет:

Об'єкт роботи - організаційно-педагогічні умови патріотичного і громадянського виховання.

Предмет - позакласна та позашкільна виховна робота, спрямована на формування цивільно-патріотичної компетентності та активної соціальної позиції учнів.

Мета проекту:

• формування і розвиток в учнів почуття приналежності до суспільства, в якому вони живуть, вміння заявляти і відстоювати свою точку зору;

• виховання патріотичних якостей особистості відповідно до моделі "Громадянина - патріота України";

• розвиток системи патріотичного виховання учнів школи, здатної на основі формування патріотичних почуттів і свідомості забезпечити вирішення завдань щодо консолідації колективу школи, громадських об’єднань, батьків, учнів, засобів масової інформації.

Для досягнення мети повинні вирішуватися наступні завдання:

• формувати патріотизм, громадянську позицію, розуміння прав і свобод особистості;

• формувати моральні основи особистості, підвищувати рівень духовної культури;

• формувати гуманістичне ставлення до навколишнього світу і людей;

• формувати внутрішню потребу особистості в постійному самовдосконаленні;

• вести постійну роботу з соціалізації учнів, готувати їх до життя в сучасних умовах;

• формування патріотичних почуттів і свідомості учнів на основі історичних цінностей;

• збереження і розвиток почуття гордості за свою країну, край, школу, сім'ю, її видатні досягнення в галузі політики, економіки, науки, культури, спорту;

• виховання особистості громадянина - патріота Батьківщини, здатного стати на захист державних інтересів.

Опис проекту

Зміст діяльності:

       При організації роботи з патріотичного виховання керуємося у своїй діяльності такими принципами:

• послідовності

• поетапності

Реалізуємо наступний ефективний виховний ланцюжок:

  Любов до батьків, рідного дому, до рідних і близьких людей.                    Виховання і повагу до старших, до людей праці (залучення дітей до традицій народу, прагнення шанувати пам'ять загиблих воїнів, прояв поваги до людей похилого віку).                                                                                             Моя Батьківщина - Україна. Моє село - Лутовинівка (розширення уявлень про нашу Батьківщину - Україну, виховання любові до своєї "малої" батьківщини ).                                                                                             

Людина - захисник своєї Вітчизни (любов, турбота і збереження своєї батьківщини, формування почуття патріотизму, поваги та симпатії до інших народів, гордості за Російську армію, бажання служити своїй Вітчизні).

Основні напрямки діяльності:

• формування духовно-моральних якостей особистості школяра;

• виховання загальнолюдських, національно-культурних цінностей, що охоплюють основні аспекти соціокультурного життя і самовизначення особистості;

• виховання правової культури, вивчення державної символіки, історії рідної країни;

• формування соціально-активної позиції учнів;

• надання допомоги школярам в соціальній адаптації (соціалізація), формування у них комунікативних навичок, здатності до саморозвитку;

• створення умов для самовираження дітей в позаурочній діяльності.

Заповіді, на основі яких будується робота з патріотичного виховання учнів:

• цінуй і оберігай свою Батьківщину;

• опановуй, удосконалюй і зберігай традиції і культуру свого народу;

• дорожи історією свого народу;

• свято стався до символіці своєї країни;

• бережи красу свого краю.

		Механізм виконання проекту1. Етапи реалізації:I етап: проектнийМета: підготовка умов створення системи патріотичного виховання.Завдання:1.Підібрати і опрацювати літературу.2. Розробити, обговорити і затвердити програму проектної діяльності з патріотичного виховання.

3. Проаналізувати матеріально-технічні, педагогічні умови реалізації.

4. Підібрати діагностичні методики за основними напрямками проекту.

II етап: практичний

Мета: реалізація програми з патріотичного виховання.

Завдання:

1. Відпрацювати зміст діяльності, визначити найбільш ефективні форми і методи виховного впливу.

2. Розробити методичні рекомендації з патріотичного виховання.

3. Розширювати і зміцнювати зв'язки з громадськістю.

4. Залучати в систему патріотичного виховання представників усіх суб'єктів освітньої діяльності.

5. Проводити моніторинг реалізації.

6. Брати участь у конкурсах з патріотичного виховання.

III етап: аналітичний

Мета: аналіз підсумків реалізації.

Завдання:

1. Узагальнити результати роботи.

2. Провести корекцію труднощів у реалізації.

3. Спланувати роботу на наступний період.

2. Програма реалізації проекту:

  Для вирішення поставлених завдань використовується соціально-педагогічний простір.  Дитяча організація «Співдружність» налагоджує зв'язки і співпрацює із сільською  бібліотекою, громадськими організаціями, сільською Радою та іншими місцевими установами і організаціями.                            

  Виховна робота будується з урахуванням вікового критерію. При плануванні роботи враховуються традиційні, муніципальні, регіональні, всеукраїнські заходи, пов'язані з ювілейними та державними датами; положення регіональних і загальноукраїнських конкурсів.

Проект орієнтований:

Цільова аудиторія: учні 1-9 класів, жителі с. Лутовинівка.

Учасники: учні 5-9 класів, батьки, педагоги, адміністрація школи.

Партнери: ВАТ «Агрофірма «Добробут», ПСП «Відродження»,сільська рада.

Терміни реалізації: жовтень 2014- жовтень 2015 рр.

Взаємодія з батьками з патріотичного виховання дітей

Особливу значимість при вирішенні завдань патріотичного виховання має тісний контакт з сім'єю учнів. Допомога батьків або спільна діяльність викликає у дітей почуття гордості, сприяє розвитку емоцій дитини, її соціальної сприйнятливості. У процесі спілкування з батьками та іншими членами сім'ї дитина, наслідуючи їм, засвоює норми, правила і форми соціальної поведінки.

Організація учнівського самоврядування

Цілі: Надання умов для самовираження і розвитку творчого потенціалу кожного учня, підвищення його громадського і особистого статусу. Формування культури міжособистісних відносин і спільної діяльності. Виховання  почуття чесного партнерства. Формування позитивного соціального досвіду і розвиток комунікативних здібностей.

Напрямки роботи:

1. Вибори  органів загальношкільного і класного  самоврядування: поради класів, школи.

2. Вибори Голови Координаційної ради школи. Виборча кампанія проходить за звичайною схемою:

- Вибори кандидатів від класу

- Представлення програм кандидатів та створення ініціативних груп

- Проведення дебатів

- Таємне голосування

3. Оголошення результатів, прийняття присяги Головою КР.

4. Робота ОШС: планування, організація та аналіз КТС.

Оцінка ефективності реалізації проекту

Оцінка результативності реалізації здійснюється на основі використання системи об'єктивних критеріїв, представлених морально-духовними і кількісними параметрами.

Морально-духовні параметри:

1. Сформованість цивільних навичок:

вміння працювати і діяти індивідуально і в колективі;

знання своїх прав і обов'язків і вміння їх використовувати;

вміння приймати і захищати свої рішення;

готовність до участі в громадських справах;

готовність до освіти.

2. Сформованість усвідомленого ставлення до базових цінностей:

патріотизм і любов до Батьківщини;

права і свобода людини і громадянина;

символіка України;

національна самосвідомість;

повага до  честі і гідності інших громадян.

Кількісні параметри:

включення кожного вихованця у виховні ситуації;

якість відносин (відносини дітей до реалій життя установи, до установи, до педагога, об'єднанню, спільним справам);

участь у конкурсах за цивільно-патріотичної тематики;

проведення заходів.

Інноваційний потенціал проекту

         Практична значимість даного соціального проекту полягає в спрямованості роботи, яка носить практичний характер.                                       Отримані результати знаходять застосування як реальної основи для подальшого вдосконалення проектної діяльності в школі, для подальшого забезпечення особистісно-орієнтованої взаємодії вчителя та учнів, інтенсивного особистісного розвитку учнів.                                                                    Апробація та впровадження проекту «Твоє майбутнє залежить від тебе» здійснюється на базі Лутовинівської ЗОШ 1-2 ступенів. Конкретними результатами проектної діяльності є участь учнів - учасників проекту в конкурсах, змаганнях, громадських акціях і мітингах.

Фінансово-економічне обґрунтування проекту

         Проект «Твоє майбутнє залежить від тебе» розрахований на перспективу. Даний проект в умовах сучасного суспільства затребуваний. Для реалізації даного проекту необхідні певні витрати і досить чималі. Щоб результати роботи були якісними необхідно створити або хоча б почати створювати матеріально-технічну базу для його  реалізації                                                                   Що стосується кошторису витрат, то вона складена з урахуванням вимог до проекту. У кошторисі передбачені витрати на підготовку і початок роботи за проектом, на придбання зовнішньої атрибутики, необхідного обладнання та наочності.                                                                                                 Передбачається і надалі участь у різного роду конкурсах, проектах  з метою  створення  необхідної базу для реалізації цивільно-патріотичного виховання та освіти в селі та районі.                                                             Для реалізації проекту можуть  бути залучені матеріали, транспорт, обладнання.

Кошторис проекту

Проведення заходів з громадянсько - патріотичного виховання:

канцелярські товари, папір формату А 4, фарба для оргтехніки, фотодрук

Обладнання приміщення шкільної кімнати - музею:

ремонт - фарба статева, для фарбування вікон, щіточки, валики

Придбання символів держави (герб, прапор)

Висвітлення ходу реалізації проекту в шкільній газеті «Сузір’я «Співдружності».

Очікувані результати:

         У процесі реалізації Проекту з патріотичного виховання «Твоє майбутнє залежить від тебе»  в учнів повинні бути сформовані наступні якості особистості:

• активна громадянська позиція;

• здатність нести особисту відповідальність за долю своєї родини, села, Батьківщини;

• почуття патріотизму, вірності Батьківщині і готовності служіння Батьківщині;

• духовність, моральність, особиста і суспільна відповідальність;

• здатність до саморозвитку.

У результаті реалізації Проекту очікується:

1.     У школі, як в освітній системі:

створення роботи з патріотичного виховання;

збагачення змісту патріотичного виховання;

залучення в роботу патріотичного виховання представників усіх суб'єктів освітньої діяльності.

2. В образі учня:

в пізнавальній сфері: розвиток творчих здібностей;

в історико - краєзнавчій: усвідомлення відповідальності за долю країни, формування гордості за причетність до спадщини попередніх поколінь;

в соціальній: здатність до самореалізації в просторі української держави, формування активної життєвої позиції; знання і дотримання норм правової держави;

в духовно-моральній сфері: усвідомлення учнями вищих цінностей, ідеалів, орієнтирів, здатність керуватися ними в практичній діяльності.

Проект відображає необхідне суспільству і державі соціальне замовлення на виховання громадянина своєї Батьківщини, патріота з активною життєвою позицією. Кінцевим результатом реалізації  Проекту повинна стати активна громадянська позиція і патріотична свідомість учнів, як основа особистості громадянина України.

Форми підведення підсумків реалізації проекту

При підведенні підсумків реалізації Проекту планується провести підсумкове свято, присвячене  героям сьогодення, яке  включає в себе підготовку та проведення урочистого заходу,  а також нагородження кращих і найактивніших учнів почесними грамотами, листами подяки та призами; формування лідерської групи з ініціативних та активних учасників проекту.

І. Теоретична частина

Науково - методичне забезпечення проекту

         Проект передбачає використання робочих освітніх програм, а також діагностичних та інших методик. Використовується система моніторингу (спостереження, оцінка), що охоплює як найважливіші сфери розвитку дитини (соціальну, психологічну, духовну, моральну), так і основні процеси формування виховної системи установи.

Прийоми і методи організації навчально-виховного процесу:

• методи, в основі яких лежить спосіб організації заняття:

- Словесний (усний виклад, бесіда);

- Наочний (показ ілюстрацій, експозицій);

- Практичний.

• методи, в основі яких лежить рівень діяльності дітей:

- Пояснювально - ілюстративний - діти сприймають і засвоюють готову інформацію;

- Репродуктивний - учні відтворюють отримані знання та освоєння способи діяльності;

- Частково - пошуковий - участь дітей у колективному пошуку, рішення поставлених  завдань спільно з учителями;

- Дослідний - самостійна творча робота учнів.

• методи, в основі яких лежить форма організації діяльності учнів:

- Фронтальний - одночасна робота з усіма учнями

- Груповий - організація роботи з малим групам

- Індивідуальний - індивідуальне виконання завдань, вирішення проблем.

Форми підведення підсумків: виставки, конкурси, самостійна пошукова або дослідницька робота, колективна робота, громадські акції, змагання.

Аналіз науково-методичної літератури з громадянсько-патріотичного виховання

         Процеси суспільно-політичних і соціально-економічних перетворень, що відбуваються останнім часом в Україні,  висунули ряд важливих, якісно нових завдань по створенню суверенної, економічно розвиненої, цивілізованої, в повному розумінні слова демократичної держави, яка забезпечує конституціональні свободи, права та обов'язки його громадян з повною гарантією їх правової і соціальної захищеності.                                                 Успішне вирішення цих завдань вимагає глибокого осмислення громадянами України всього, що відбувається, формування активної життєвої позиції і повсюдного залучення їх в повноцінну практичну діяльність в інтересах суспільства і держави. Це передбачає необхідність формування у громадян, насамперед у підростаючого покоління, за яким майбутнє країни, високих моральних, морально-психологічних та етичних якостей, серед яких важливе значення мають: патріотизм, громадянський і військовий обов'язок, відповідальність за долю Вітчизни і готовність до її захисту .                             Природно, що в цих умовах проблема патріотичного виховання підростаючого покоління стає однією з найактуальніших, бо вона опинилася в епіцентрі ряду проблем, які зачіпають інтереси великих верств суспільства. Тому в сучасних умовах розвитку країни як демократичної держави виникає необхідність в удосконаленні виховання громадянськості на всіх рівнях функціонування всієї системи освіти. Громадянсько-патріотичне виховання стає координуючим напрямком сучасної освіти.                                                       Засвоєння особистістю громадянсько-патріотичних цінностей здійснюється в процесі утворення через придбання необхідної інформації своїх громадянських функцій і соціальних ролей. Залучення людини до громадянсько-патріотичних цінностей відбувається в процесі реального включення особистості в різноманіття суспільних відносин.                                             

 Таким чином, цивільно-патріотичне виховання впливає на всі сфери соціального життя учнів і, отже, на соціально-психологічну структуру особистості. Найбільш істотні з них ті світоглядні переконання і громадянсько-патріотичні якості, які зумовлюють ставлення учнів до своїх громадянських обов'язків.

ІІ. Практична частина

Форми подання матеріалів

Форми роботи:

- Перегляд відеофільмів і фотоматеріалів;

- Акції пам'яті;

- Творчі конкурси, вікторини;

- Екскурсії до пам'ятників воїнів - визволителів, по пам'ятних місцях Бойової Слави,до сільської бібліотеки;

- Уроки мужності із запрошенням учасників АТО;

- Громадські акції;

- Збір та оформлення інформації про ветеранів війни і героїв сьогодення;

- Створення Книги Пам'яті;

- Впорядкування території навколо пам'ятників воїнам;

- Допомогу старим людям;

- Організація та проведення концертів, вечорів-зустрічей;

- Підготовка матеріалів для шкільного друкованого органу «Сузір’я «Співдружності»» і для оформлення матеріалів про наших сучасників і героїв минулих часів,

- Пошукова робота по поповненню фондів шкільного музею.

 Патріотичне виховання школярів у нашій школі - це систематична і цілеспрямована діяльність з формування в учнів високої патріотичної свідомості, почуття вірності своїй Вітчизні, готовності до виконання громадянського обов'язку і конституційних обов'язків по захисту інтересів Батьківщини. Патріотичне виховання спрямоване на формування і розвиток особистості, що володіє якостями громадянина - патріота Батьківщини і здатної успішно виконувати громадянські обов'язки в мирний і воєнний час.                              

  Ми вважаємо, що найголовніше придбання людини в період дитинства і учнівства - це віра в себе, віра в те, що він знає і вміє, почуття власної гідності. Ці якості необхідно формувати в процесі патріотичного виховання за допомогою різних засобів і способів.  Героїчна боротьба, подвиги кращих синів Вітчизни повинні стати основою патріотичного виховання. Розповідаючи про героїчних  особистостей, ми намагаємося підкреслювати їх моральні підвалини і мотиви їхніх дій, так як це може зачепити душу дитини. Система військово-патріотичної роботи в нашій школі включає в себе систему, комплекс заходів щодо формування патріотичних почуттів і свідомості учнів. Патріотичне виховання має бути плановим, системним, постійним і одним з пріоритетних напрямків в області виховної діяльності.                                                                     

 Система патріотичного виховання не може залишатися в незмінному вигляді. Її зміна і розвиток обумовлено як досягненнями першочергових завдань системи патріотичного виховання, так і змінами, що відбуваються в економічній, політичній, соціальній та інших сферах нашого суспільства, а також новими умовами сучасного світу, що обумовлює гнучкість в управлінні системою патріотичного виховання в школі.                                                          

 Мета патріотичного виховання в школі - розвиток в особистості високої соціальної активності, громадянської відповідальності, духовності, становлення особистості, що володіє позитивними цінностями і якостями, здатних проявити їх у творчому процесі в інтересах Вітчизни.

Календарний план реалізації проекту

2014 рік

Жовтень  - листопад

Підготовчий

етап

Підготовка ресурсної та матеріальної бази; збір матеріалів; проведення громадських акцій

2015 рік

Грудень 2014 – вересень 2015 р.

Основний етап

Діяльність  шкільної дитячої організації «Співдружність»

організація та проведення заходів, участь у заходах громадянсько-патріотичної спрямованості; пошукова робота;участь у республіканських та регіональних конкурсах;  громадська діяльність з реалізації проекту

2015 рік

Жовтень

Заключний етап

Підбиття підсумків реалізації проекту - підготовка і проведення патріотичного  заходу, присвяченого героям сьогодення

Комплексний план роботи

по  громадянсько - патріотичному вихованню

на 2014-2015 рр.

№ п / п                                           Заходи                          Термін виконання

1

Підготовка звернення до жителів села Лутовинівка про сприяння в реалізації проекту  «Твоє майбутнє залежить від тебе»  (проведення акції зі створення і розповсюдження листівок, плакатів) ( жовтень –листопад  2014 р.)

2

Збір краєзнавчого матеріалу про визначних людей Лутовинівського краю

( жовтень 2014 – жовтень 2015 р.р.)

3

Впорядкування території поблизу пам’ятника Невідомому солдату та жертвам голодомору 1932-1933 р.р.( щорічно , вересень, травень)

5

Створення презентації про односельців «Визначні люди Лутовинівського краю»( листопад 2014 р.)

6

Збір та підготовка матеріалів для книги спогадів «І увійшла в моє життя війна» (про полтавчан - учасників АТО )( листопад-грудень 2014 р.)

7

Пошукова діяльність , участь у Всеукраїнському  конкурс і  учнівської творчості «Об'єднаймося ж, брати мої!»( грудень 2014 р.)

8

Акції:

«Експонат в подарунок шкільному музею!», «Побажання ветерану»,

«Тиждень пам'яті», «Чим я можу бути корисний Батьківщині?», «Свічка Пам'яті», «Ветеран живе поруч», «Лист солдату», «Турбота», «Шануємо і пам'ятаємо»(листопад 2014 – жовтень 2015 р.р.)

9

Підготовка матеріалів для фотовиставки «Ними пишається наше село» ( лютий 2015 р.)

10

Підготовка та проведення зустрічей з учасниками бойових дій, учасниками АТО ( лютий 2015 – жовтень 2015 р.р.)

11

Заходи до дня пам’яті героїв Крут ( лютий 2015 р.)

12

Участь у проведенні акцій «Допомога воїнам АТО», «Великодній подарунок воїнам АТО»  ( лютий – квітень 2015 р.)

13

Участь у XVIІІ Міжнародному  конкурсі шкільних медіа ( березень – квітень 2015 р.)

14

Комплекс заходів «Без минулого немає майбутнього»:

 «Жива пам'ять», «Хто сказав, що треба кинути пісню на війні», «Поезія війни», «Юність, обпалена війною», «Гідне покоління »,« Славні сини Вітчизни » ( травень 2015 р.)

15

Відвідування місць, пов'язаних з пам'яттю поколінь, формування культури прояви патріотизму та громадянської позиції (екскурсії, походи по місцях Бойової Слави)( жовтень 2014 – жовтень 2015 р.)

16

Проведення уроків мужності : «Пам'яті полеглих - будьте гідні» ( травень 2015 р.)

17

Свято вишиванки ( травень 2015 р.)

18

Вахта пам’яті ( травень 2015 р.)

19

Конкурс творчих робіт (авторських віршів, малюнків, фоторобіт, творів): «Майбутнє нашого села», «Мій улюблений куточок рідного міста», «Село, в якому ти живеш», «Подвигу народу жити у віках»( травень-червень 2015 р.)

20

Конкурс «Героям наші квіти й шана» ( вересень 2015 р.)

21

Акція «Малюнок на асфальті» ( вересень 2015 р.)

22

Інтелектуальний аукціон - «Кращий знавець історії села»( вересень 2015 р.)

23

Створення експозиції у шкільному  музеї  ( жовтень 2015 р.)

24

Проведення благодійного ярмарку , зібрані кошти від якого будуть передані волонтерам для допомоги воїнам АТО ( жовтень 2015 р.)

25

Зустріч з волонтером Федорченко О.М ( жовтень 2015 р.)

         Виховання любові до Батьківщини-країні починається, звичайно ж, з любові до малої батьківщини,поваги  до людей, які мешкають поруч і потребують твоєї уваги і допомоги.

Підсумок

         Формування громадянсько-патріотичних якостей особистості - це цілеспрямований, спеціально організований процес. Ці якості - це якості особистості, що характеризують її здатність до активного прояву громадянської позиції. Формування їх можливо лише через залучення підлітка в специфічну громадянську діяльність:

1. Одним з напрямків виховної роботи є розвиток патріотичних почуттів і переконань, якісним показником розвиненості якого стає вміння визначати різні емоційні стани.

2. Розроблені заходи сприяють патріотичному вихованню школярів у процесі залучення їх до самостійної пошукової та дослідницької діяльності, створюються ефективні педагогічні умови, розвиваючі інтерес учнів до своєї Батьківщини.

3. Цей проект показав, що залучення школярів до роботи з громадянсько-патріотичного  виховання пробуджує і виховує у них світоглядні, естетичні, моральні, патріотичні почуття і переконання, дозволяє їм правильно - осмислити своє ставлення до навколишнього, свій обов'язок і обов'язки перед Батьківщиною і суспільством .                                                                                     У проекті розглянуто поняття патріотичного виховання, його сутність і зміст. Визначено й охарактеризовано методи формування громадянсько-патріотичних якостей особистості, використаних авторами у педагогічній діяльності. Описано досвід з формування громадянсько -  патріотичних якостей учасників проекту, які також навчаються цьому на уроках ОБЖ, історії, а саме: зміст та підходи до організації та проведення уроків і позакласних заходів, спрямованих на розвиток патріотизму через практичну діяльність, надання можливостей для самореалізації, соціалізації підлітків, демонстрацію підліткам значущості їх діяльності, визнання і затребуваності суспільством прояви їхніх громадянських і патріотичних якостей.

Висновок:

Використаний комплекс педагогічних умов в рамках позакласної діяльності по проекту «Твоє майбутнє залежить від тебе» ефективний для формування у підлітків якостей громадянина і патріота. Діти виявляють інтерес до занять патріотичного спрямування. Виховна робота громадянсько - патріотичного спрямування актуальна для педагогів і школи в цілому.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.      Конституція України ( 254к/96-ВР ), схвалена п'ятою сесією Верховної Ради України 28 червня 1996 р. (Преса України. 1997. - 80 с.)

2.      Закон України Про громадянство України (1636-12) із змінами і доповненнями. В редакції від 16 квітня 1997 р. (Юридичний вісник України, 1997. - N 22. - с.4-8).

3.      Боришевський М. Формули громадянина-творця. Соціально-психологічний портрет особистості. Проблеми, структури, функції (Світло. - 1998. - N 3. - с. 8 - 9).

4.Барильнік А. І.Громадянське виховання в умовах українського державотворення : (з досвіду роботи політико-правового клубу "Феміда") / А. І. Барильнік // Виховна робота в школі : наук.-метод. журн. – 2012. – № 5. – С. 25–29 : табл. – Бібліогр.: с. 29.

5.Горб Т. Й.Громадянське виховання: інструменти дотику до особистості / Т. Й. Горб // Історія в школі : наук.-метод. журн. – 2013. – № 2. – С. 16–17.

6.Підручна І. Інтерактивні технології у громадянському вихованні учнів : тренінг / І. Підручна // Психолог : всеукр. газ. для психологів, учителів, соціальних педагогів. – 2013. – № 19/20(жовт). – С. 86–88.

7. Черкашенко В.Країні потрібен нештучний патріотизм. Громадянське виховання: проблеми, досвід / В. Черкашенко // Управління освітою. – 2007. – № 23. – С. 12–17.

8. Шабанов В. П.Основні напрями та фактори громадянської соціалізації студентів / В. П. Шабанов // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2009. – № 4. – С. 24–26. – Бібліогр.: с. 26.

9. Шестопалюк О.Громадянська освіта як фактор формування громадянських компетентностей сучасної молоді / О. Шестопалюк // Рідна школа. – 2010. – № 3. – С. 33–35. – Бібліогр.: 6 назв.

                                                                                                            Додаток 2

         Відвідування місць, пов’язаних з пам’яттю поколінь, формування громадянської позиції підростаючих поколінь. Екскурсія до м.Києва. відвідування музею Чорнобилю, піша екскурсія місцями слави Героїв Небесної сотні.

         У жовтні 2014 року учні школи мали можливість відвідати столицю нашої Батьківщини  - м. Київ.  Діти з цікавістю слухали розповіді екскурсоводів про події 26 квітня 1996 року та людей, на долю яких випали випробування на мужність і відвагу у боротьбі з невидимим ворогом – радіацією. А також в ході проведення пішої екскурсії місцями, де відбувалися події в ході Революції Гідності, діти мали змогу ближче познайомитися із подіями, які сколихнули всю країну у січні-лютому 2014 року.

                                                                                                               Додаток 3

«Пам’яті Героїв Крут» загальношкільна лінійка-реквієм з нагоди визначної події в історії України.